“Запитаєш: навіщо так гостро…”

Запитаєш: навіщо так гостро
Всім довкола пройматись-боліти?
Адже світ цей уміють так просто
по своїй обігнути орбіті.

Є ж і досвід життєвий, і розум,
і практичних відверті поради…
Чом же срібною рибою роздум
Б’ється в сітях тривог безпорадно?

Нащось погляд, мов скальпель, безжально
Розтинає тіла перехожих…
Бачиш… скручені душі вужами,
Бачиш душі, мов гільзи порожні.

Але ж поруч – яскраві троянди,
Душі чисті – щирісіньке злото
і довірливі, наче троянці,
(А в довірливість мітить підлота).

Бачиш ясно крізь пози манірні,
Як дволике тремтить наготою…
і до бою, мов ратники вірні,
Вірші зводяться напоготові.

І запитуй тут – нащо так гостро
Всім довкола пройматись, боліти…
Ми приходим у вічність не в гості,
Шлях лишити – як розчерк боліда.

1970 р.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Я знаю, навіщо… навіщо нам зими судились…” Я знаю, навіщо… навіщо нам зими судились, аби до зникання поволі усе призвичаїть: стоїть серед снігу будяк почорнілий, на ньому […]...

“Ти гостро крикнула. І все. І стихло…” Ти гостро крикнула. І все. І стихло. І лиш червоний вечір за плечима У чорно-димних кісниках нічних Напіврозпущених – скуйовджених […]...

ДІВЧИНІ БЕЗ КРАЇНИ Добра сестро птахів, дівчино без спогаду, щоночі дивишся крізь спів чужих каламуть, щоранку дивишся крізь вій золоту погоду, як у […]...

“Ну навіщо стільки заліза…” Ну навіщо стільки заліза – Нари, двері, гратовані рами? Все одно я зненацька пролізу Крізь щілину тюремної брами. Все одно […]...

ПРОШАК ПІД ЦЕРКВОЮ Мохнатий, мохнатий, патлатий, курлапий та клишавий та чеверногий вилукуваті підігнув під себе ноги й більмом споглядає на сонячну лату. Брудний, […]...

НАВІЩО ЖИТИ? В країні людожерів, де Матвій- Апостол мав звіщати слово Боже, Живеш, і палахкоче розум твій – З таким життям змиритися […]...

ДУМА ПРО ЗДОРОВ’Я – ДУХОВНЕ, ФІЗИЧНЕ І Т. Д Я молодий, з бадьорою ходою, здоровий, дужий, з буйнодзвоном сил, упевнений, свідомий, що кохають мене на цій землі… Навколо нас […]...

НАВІЩО СІ ДУМИ? НАВІЩО СІ ДУМИ? Навіщо сі думи? навіщо сі жалі? Пощо розсівати полин і кукіль? Весь світ поринає в потопі печалі […]...

“Навіщо ж декламація? Все значно…” Навіщо ж декламація? Все значно і важче, і складніше. І бува, така пласка глупота однозначна себе ховає за гучні слова. […]...

“До зір гукну: – Всміхалися навіщо?..” До зір гукну: – Всміхалися навіщо?.. На суд, як скаржник, місяця зову. А ти, гультяю, ти, прудкий вітрище, Знічев’я, скажеш, […]...

В МОЇЙ ДУШІ СТРАШНА ПОРОЖНЯ В моїй душі душі страшна порожня, Як в зимній келії черця, І я стою, як придорожна Стара святиня без жерця. […]...

“Легко і ясно лежати з пробитими грудьми…” Легко і ясно лежати з пробитими грудьми В травах поплутаних, в росах на вогкій землі. Так всевидюче-спокійний мій сон непробудний. […]...

“Після нудних дощів…” Після нудних дощів Так засяяв сніжок іскристо І мороз так запах душі – Крізь далекі літа дитинством: Бачу – сонце […]...

БІЛІ НОЧІ (з Ленінградського циклу) До мене сон ніяк іти не хоче – Усе перемінили білі ночі, Змішали ночі й дні, мов розвели Емаллю білою […]...

МОНАХ І СМЕРТЬ Монах: Смерть – мій учитель, мій брат і мій рід, З смерти зродивсь я, до смерти – мій хід. Все, […]...

ПРОКУРЕНА ЛОЗА В цій хаті тютюном настояно гірчило, Труїлась жінка лютим бакуном, Мочив лозу прокурений Кирило І плів, як вишивав, по жовтім […]...

ЗАТЕМНЕННЯ Крізь півкілометрову товщу хмар Чотири неділі не бачили сонця І молодий місяць Не заглянув через плече… Затемнення сонця, Затемнення місяця […]...

“Коли, як свічка, догорає рік…” Коли, як свічка, догорає рік, А тут ще й туга другий тиждень мучить, Буває гарно перейти потік Містком, що Нусле […]...

“Світ хитрим облудним лисом…” Світ хитрим облудним лисом Крутив і метляв слідами, Перуки вдягав на лисих, Гостренькими щиривсь зубами. На щирих строчив доноси, На […]...

“Подивилась ясно, – заспівали скрипки!..” Подивилась ясно, – заспівали скрипки! – Обняла востаннє, – у моїй душі. – Ліс мовчав у смутку, в чорному акорді. […]...

“Стара церковця…” Стара церковця встала із небуття (проіржавлена зверху, прогнила ізнизу) банями заблищала, стінами засиніла, вікнами заясніла… Впустила людей, засвітилася вимита, фресками, […]...

ЗИМА Сніг спадає і скрізь так біло Ніби тіло Лебідки білосніжної Прозорий вітер з біловіт На цілий світ Скидає плями дивовижні. […]...

З ЦИКЛУ “БЕЗСОННІ НОЧІ” 1 Лежу вночі – зерниною в ріллі, І в чорній тиші думи проростають, Корінням в серце боляче вростають І радощі, […]...

СТИХІЯ І В СЕЛІ Коли з ночі у серце повзе самота І чорніють, як хмари дерева похилі, І над всім налягає […]...

“Так мало нам потрібно й так багато…” Так мало нам потрібно й так багато від неба, від землі і від людей. Росте каміння гостро і шипчато на […]...

“ТАМ, ДЕ ГОРА ЧОРНА, СУМНА” Не раз в душі моїй снуються Старої пісні тихі звуки; Кімната, смерк, скрізь тіні в’ються, Сум надвечірньої години, Поруч рояля […]...

“При каганці, лампаді, лампі з гасом…” Василь Ілліч Касіян Під кожен Новий рік, На свій день народження, Писав автопортрет. При каганці, лампаді, лампі з гасом, При […]...

“Хтось за стінкою в камері тихо співа…” Хтось за стінкою в камері тихо співа, Виливає свої затамовані болі, Та приглушена пісня в бездушній неволі, Як молитва, з […]...

2. ЯНГОЛИ О. Телізі, О. Ольжичу Білі янголи… Двоє, над ніччю війни Сяють крильми над сполохами України. Навіть в мучениках найсвітліші вони, […]...

ЗАБУТИ – АЛЕ ЯК? Забути?.. А чому ж являєшся у снах? Чому живеш в моїй уяві? І чом тебе одну у мріях і в […]...

ВЕЧІРНЯ МЕЛОДІЯ Вечірній смерк окутує кімнати Настирливим роєм гризких комах. Голосять спомини довкола хати. У душу кане втома й дивний жах… В […]...

МОЛИТВА “Iз глубини возвах к’Тебі, Господи…” З тунелів глибоких модерного міста, Де гуркіт підземок громами рокоче, Крізь стукіт коліс, крізь скрегіт […]...

СМІЛИВИЙ ЧОЛОВІК Я дуже сміливий: я не боюсь нікого Слабого; За правду битися готов я до загину З-за тину. Недавно я почав […]...

“Коли з ночі у серце повзе самота…” Коли з ночі у серце повзе самота І чорніють, як хмари, дерева похилі, І над всім налягає безмежна сльота – […]...

В ПІВСВІТЛІ Тиха, сумна, як мрії тінь повіяна, Ти крізь душі моєї йшла кімнати, Світи, де була пустка безнадійна, Ти стала цвітом […]...

Балада про втечу Людина втікала від синього неба, Втікала від радості і від зла. Людина втікала сама від себе – Але нікуди втекти […]...

БАЛАДА ПРО БАБУСЮ НА ЧОВНИКУ Бабуся ця книжки читає, Так їх дбайливо обгортає, До полотнянтої торбини Кладе книжчину до хлібини. Які вона в книжках шукає […]...

ПРЕРІЯ ЗОРЬ (Поема-роман, уривок) ХІІІ І раз ранком сталось так Хитавсь на воді пароплав І обоє зійшли сумний знак І поруч став Ти чуєш […]...

ПРИСВЯТА Ясно, чому так не любиш чути цих слів із смітників, а не словників – це той бруд, який щодня підмітаєш […]...

“Звичайно, що ріка тяжіє тільки вниз…” Звичайно, що ріка тяжіє тільки вниз, повільна і в’язка, немов рослинний слиз, коли твоя рука багром тримає спис. І дивишся […]...

Related posts: