Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Стара церковця…”

Стара церковця
встала із небуття
(проіржавлена зверху,
прогнила ізнизу)
банями заблищала,
стінами засиніла,
вікнами заясніла…
Впустила людей,
засвітилася вимита,
фресками, іконами
з-під пороху усміхнулася.

Стара церковця
встала із небуття:
двір, де буяли
чагар з бур’янами, –
вичищений,
повен святкового люду,
що сплітається у віночок
над корзинами з паскою
довкола церковиці…
Не довкола церковці –
покоротшав, аж надто, вінок
за отої руїни.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Стара церковця…” - БАБІЙ СТЕПАН