Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові





З ЦИКЛУ “БЕЗСОННІ НОЧІ”

1
Лежу вночі – зерниною в ріллі,
І в чорній тиші думи проростають,
Корінням в серце боляче вростають
І радощі, і прикрощі малі.

Гострішає уява, проника
В клітину кожну зроджений неспокій.
На дні нічному, в самоті глибокій
Промучишся сумлінням боржника.

І так обступить все нараз, бува,
І так пройме до нетерпіння гостро,
Розірветься, здається, голова,
Немов зернина, що набухла ростом.

2
Горить моє вікно у ніч
Самотнє в темній глибині,
Горить мій сон, горить мій дух,
Напружуєтсья пам’ять, слух…
Нема пори, нема спокою,
Ніч рине чорною рікою.
Та ще у ближньому вікні
Буває, вторить хтось мені,
В сусідній хаті теж когось
Палить незгашений вогонь.
Такій поспівчувати б долі
(Живе там, кажуть, алкоголік).
Отак пробудить, мучить, сушить
Невтолені ночами душі.

1979 р.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)

З ЦИКЛУ “БЕЗСОННІ НОЧІ” - БАБІЙ СТЕПАН