Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Коли з ночі у серце повзе самота…”

Коли з ночі у серце повзе самота
І чорніють, як хмари, дерева похилі,
І над всім налягає безмежна сльота –
Мучить пустка в словах і отрута в чорнилі.

Йду із хати під вітер, в пекельну югу,
Мокрим снігом січе хай, шмага по обличчю,
Видається – мене в ту годину лиху
Хтось з імли невщухаючим голосом кличе.

Прислухаюся – стогін?.. Чи в кронах гуде?
Прозирає крізь віти насуплене мрево,
Наче втомлений хтось на відраду бреде
І ховається лячно з чорні дерева.

1967 р.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)


“Коли з ночі у серце повзе самота…” - БАБІЙ СТЕПАН