Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Зозуля кувала серед ночі…”

Зозуля кувала серед ночі,
вві сні здригнулась липа мовчазна.
У чарах тиші голосом пророчим
сполохано озвалася луна.

Чого не спиться вісниці-зозулі?
Чи журиться сама вона в біді,
чи десь її дитятко не заснуло
в чужому непривітному гнізді.

Чи, може, літ комусь недокувала,
і хтось чудний при місячнім вогні
чатує, щоб зірниця не упала,
не згасла у захмареному сні…

Чумацький Шлях зачаєно блискоче
у зоряній роздмуханій золі.
Зозуля закувала серед ночі,
посіявши тривогу на землі.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Зозуля кувала серед ночі…” - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО