Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Мої сестри, брати розійшлись у світи…”

Мої сестри, брати розійшлись у світи,
Хтось село прозиває “болотом”.
Бо нелегко в лакованих туфлях пройти
По стежині слизькій попід плотом.

І коли вже у серці не гріє любов
До старенької яблуні, вишні,
І якщо за розмоклим, розгрузлим горбом
Ясени тихо мрій не колишуть, –

Я повірю: таким непривітно в селі,
І земля тоді, справді, “болото”…
Що смачніший у місті, пахучіший хліб,
Вигідніші житло і робота.

Тільки, леле, ніяк я себе не збагну,
Що так вабить туди, що так радісно кличе?
Сам не раз ті глухі бездоріжжя клену,
Та крізь дощ проступають знайомі обличчя.

Та привітно кивають дерева гіллям,
Розуміють немов – ми не тільки знайомі,
Бо під серцем у кожного рідна земля,
Від найпершого подиху в батьківськім домі.

1973 р.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)

“Мої сестри, брати розійшлись у світи…” - БАБІЙ СТЕПАН