Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



“Жахливий жах – жіноча самота…”



Жахливий жах – жіноча самота!
Коли надходить осінь золота
І, гнаний вітром, жовтий лист вирує,
Де часу коні, помарніла збруя?
Де ті калинові, ставні мости?
Стоїть над світом безмір висоти,
А твій же день – така мала торбинка!
І ти, забута, сивоброва жінка,
Сидиш у парку, згадуючи дні,
Коли співала доля навесні;
Нема нікого зліва, ані справа,
Єдиний друг – нова холодна лава.

1985

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

“Жахливий жах – жіноча самота…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)
«