Кмітливість

Related posts:

1. ДІД ДАНИЛО – Скільки вам років, діду? – Хто його знає, сину. Діти повиростали, Внуки вже мають внуків. Старші за мене тільки […]...
2. “Пройшла гроза і землю освіжила…” Пройшла гроза і землю освіжила, Повеселіли і дерева, й квіти. А яблуню, що буря повалила, Уже не воскресити. Була – […]...
3. ДОБРЕ ТОРГУВАЛОСЬ Чи в Києві, чи в Полтаві, Чи в самій столиці Ходив чумак з мазницею Помежи крамниці. І в крамницях, куди […]...
4. “тихий дощ у долоні” тихий дощ у долоні прощанням точиться вже скоро будуть пригорщі повні очі – звірята карі звірята біжать тебе запам’ятати а […]...
5. Забыть так скоро, боже мой Забыть так скоро, боже мой, Все счастье жизни прожитой! Все наши встречи, разговоры, Забыть так скоро, забыть так скоро! Забыть […]...
6. “На ліс розчахнуте вікно…” На ліс розчахнуте вікно, І я живу між деревами, Не так, як в казці чи в кіно, А так, як, […]...
7. ОСІНЬ. МІСЯЧНА НІЧ Вітер ворушить віти, Віти пливуть по вітру, Місяць в холодних вікнах Б’ється, неначе птах. А за селом у полі Дві […]...
8. ДОЧЕКАЛАСЬ МАТИ СИНА Дочекалась мати сина, Повернувся з війська: Гімнастерка, шинелина, Виправка армійська. Зустрічала вся родина, Щедро частувала. Голуба і мирна днина За […]...
9. СОРОКАЛІТНІ Повиростали наші діти, А ми й не встигли постаріти. І тільки перша сивина Нагадує, що вже весна Давно-давно одголубіла І […]...
10. ЯБЛУНЯ Як цвіла вона, як радісно цвіла! Добровійна і червоно-біла. В заморозки зав’язь зберегла, А на осінь гарно уродила. Обважніли сонячно […]...
11. “Літо минуло. Осінь…” Літо минуло. Осінь. Вересень, мила, – ось він. Сад обважнілий плодами. Стали ліси мов храми. В золотоцвіті віти. Повиростали діти. […]...
12. ВУЛИЦЯ Під рев сирен, Під завивання лун Біжать, січуться, мечуться в ударах Огні… Огні… Туди, де втопла шхуна В крові на […]...
13. ПЕРЕД ГРОЗОЮ Чорно-сизе шатро напинають вітри і, як дика орда, вже летять на Дніпро, де реве чорторий, де бунтує вода… Грає грім […]...
14. БАЛАДА ПРО УСМІШКУ Ваша усмішка – Ваша загадка, Олесю, Вашу лагідну усмішку – ватру вуст – Як Ви змогли пронести крізь фронти, Крізь […]...
15. ПЕЙЗАЖ Крізь віти яблуні розквітлої Синіє небо і ріка. І хмарка світиться легка, Як віти яблуні розквітлої. Оце і все. Увесь […]...
16. “Дощик шумить…” Дощик шумить, Шепчуться віти. Хочеться жить, Жить і любити. Душу п’янить Повіви м’яти. Світ би обнять, Розцілувати. Рідне мені Все […]...
17. “Велосипед ночує на балконі…” Велосипед ночує на балконі, наставив роги на туманне скло. Сміються всі ретроспективні коні, уздрівши ту пародію – сідло. Сміється кожна […]...
18. “Любив я дику грушу на Брусному…” Борисові Бунчуку Борисові Бунчуку Любив я дику грушу на Брусному, одну й побиту, на верху самому. Вона не заховалася від […]...
19. “Ти гукай не гукай…” Ти гукай не гукай, а літа не почують. Все біжать та спішать – хоч співай чи ридай… От би взнать: […]...
20. “Я до друку готував рукопис…” Я до друку готував рукопис У моєму барвному садку І помітив, як справляли попис Ворушкі колібрі в квітнику. Як жадібно […]...
21. “Уже тополі багряніють…” Уже тополі багряніють, Осиплеться вже скоро лист, А я згоряю і старію, Вже й в сивий смуток переливсь. Така печаль, […]...
22. ЛАСКАВА ДІВЧИНА За прилавком у крамниці дівчина білява. Покупець до неї каже: – Ви така ласкава. А оті, що рядом з вами, […]...
23. “Вечірня долина повита імлою…” Вечірня долина повита імлою, Осіння калина стоїть над водою. Рубінові грона обтяжують віти, Колише калину калиновий вітер. І тихо навколо, […]...
24. ПІСНЯ ПРО МАТІР Посіяла людям літа свої, літечка житом, Прибрала планету, послала стежкам споришу, Навчила дітей, як на світі по совісті жити. Зітхнула […]...
25. “Хто ж це так із тебе насміяться смів…” Хто ж це так із тебе насміяться смів? Хто у твоє серце ніж загородив? Виростали діти в хаті, як в […]...
26. ЛЕБЕДИНА ПІСНЯ Аж висвистує скрипка від солодкої муки. Дід виспівує хрипко на весіллі онуки. У щасливій оселі, всій родині на диво, пісню […]...
27. НА СІНОКОСІ Пам’яті матері Сонце упало з коси в покоси і покотилося спілою динею… Вже ти обідати не приносиш, тиха й натомлена […]...
28. ДВА ХЛОПЧИКИ Два хлопчики в зелену пору року До лісу вийшли, – вікових дібров. Один із них прискалив миттю око Й прикинув […]...
29. НАВІЩО СІ ДУМИ? НАВІЩО СІ ДУМИ? Навіщо сі думи? навіщо сі жалі? Пощо розсівати полин і кукіль? Весь світ поринає в потопі печалі […]...
30. В казематі (“Чого ти ходиш на могилу?..”) V “Чого ти ходиш на могилу? – Насилу мати говорила. – Чого ти плачеш ідучи, Чому не спиш ти уночі, […]...
31. ЧАТИ Виходить за межі неба, ніби виходить із себе хуга. Білі колони крушить і запорошує зір. Тягнуть гринджоли діти прямо на […]...
32. ДОРОГА Люди, це ви? Ваті потоки… Без смертей, без народжень. Ваші ріки, де річка кожен. Ватні, мелодії… Запишу. І буває ж […]...
33. НЕ ДЛЯ ДІТЕЙ – Краще померти стоячи, Ніж на колінах жити! – Сказав учитель історії Дітям. Слухайте, діти, вчителя, Слухайте маму й тата, […]...
34. НЕМА ДУРНИХ! Купивши пляшку коньяку в крамниці “Бакалія”, Звернувся чемно покупець до продавця Мусія: – Скажіть, чому це ви мені так просто […]...
35. ДИТИНСТВО Рушив вітер ясенові віти, Сколихнув шумку свою колиску. А від сходу, крізь запону листя, – Повінь блиску. Білі ружі тепло […]...
36. “Прицокало, прибилось, притекло…” Прицокало, прибилось, притекло, Припало, пригорнулось, причинилось, Заплакало і – никма утекло Чорняве полум’я з печальними очима. До телефону – він […]...
37. Я знаю правду! Я знаю правду! Все прежние правды – прочь! Не надо людям с людьми на земле бороться! Смотрите: вечер, смотрите: ночь. […]...
38. “В огненний захід і в світанки сині…” Могутній дубе, я твій жолудь! Педер Хузангай В огненний захід і в світанки сині Через долини і круті горби Ідуть, […]...
39. “В осінній печалі – своя відрада…” В осінній печалі – своя відрада, В осінньому щасті – своя журба. Горить над ставом, немов лампада, Золотиста стара верба. […]...
40. “Я последний поэт деревни…” Я последний поэт деревни, Скромен в песнях дощатый мост. За прощальной стою обедней Кадящих листвой берез. Догорит золотистым пламенем Из […]...