Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Хто ж це так із тебе насміяться смів…”

Хто ж це так із тебе насміяться смів?
Хто у твоє серце ніж загородив?
Виростали діти в хаті, як в гаю,
Без ясного сонця в рідному краю.
Накипіла злоба, сповнились серця –
Гей, курки спустили в матір і отця!

Хто ж це так із тебе насміяться смів?
Хто у твоє серце ніж загородив?
Засівали поле потом і слізьми.
Не родило жито – що хоч, те й візьми.
То ж сокири брали, щоб в крові погріть.
І йшли брат на брата однімать, ділить…

Хто ж тобі зготовив цей кривавий час?
Хто ж так люто кинув на поталу нас?
І сказали людям: ми вас поведем!
Рушимо з ножами у наш край-едем.
І взялися кров’ю поле і гаї,
Бо рубались, бились ріднії, свої.

Хто ж тобі зготовив цей кривавий час?
Хто ж так люто кинув на поталу нас?
І сказали люди: годі нас дурить!
Будем щей на волі у кайданах гнить:
Ждали ми героя, я встав свинопав, –
Хто ж так люто кинув на поталу нас?

1918

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)


“Хто ж це так із тебе насміяться смів…” - ТИЧИНА ПАВЛО