Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



“Я ревнував тебе, як сон…”

Я ревнував тебе, як сон,
Що ніч свою до дня ревнує.
Як пізно я збагнув закон:
Сну для любові не існує.

Я ревнував тебе, я дим
Ревнує до вогню ялину,
І я забув, забув об тім,
Що без вогня немає диму.

А ти казала: “Це пусте…
Нехай тебе це не займає”.
Я ж ревнував тебе й за те,
Що в тебе ревнощів немає.

Коли ж ти говорила знов,
Що є в мені жіноча хитрість,
То ревнував я, як любов
До випадку ревнує пристрасть.

Я ревнував тебе…
Якщо ж
В житті траплялись миті теплі,
Я ревнував тебе, як дощ
До врожаю ревнує землю.

Я ревнував тебе, як сніг
Лише до сліду – перехожу.
Я ревнував тебе, як зміг…
І більше ревнувать не можу.


“Я ревнував тебе, як сон…” - ТРЕТЬЯКОВ РОБЕРТ