Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ДО НОЧІ

О, як давно я не писав вночі,
Вважаючи, що ранок – то мудріше.
І ранку того стільки літ ждучи,
Я непомітно млявів і старішав.

О ноче, дорога моя ти ніч,
За що тебе я ображав так довго?!
Ти спокою свого мені позич,
А я віддам тобі свою тривогу.

Повір мені, по-дружньому повір,
Що тінь твоя – для мене як осоння…
Щоб хоч на мить побачить тінь від зір,
Яких було потрібно літ безсоння!

Коли я так хотів когось любить,
Коли я був у самоті й тривозі,
О як мені допомагали жить
Твої гудки далеких паровозів!

А як я думав про людей твоїх –
Закоханих, робочих, заблукалих,
Як я любив живих, безсонних їх
Під вікнами, у скверах, на вокзалах!

Як прислухавсь до їхніх голосів,
До їх розмов, мені не зрозумілих,
Як я хотів озватися до милих,
Почувши їхній тихий-тихий спів!

Пройти із ними, ну хоч півпуті.
Упасти з кручі, кинутись в безодню…
З тобою, ноче, я на самоті!
І все ж таки, їй-богу, не самотній!

Коли, стомившись, прийду я додому
й, тебе саму залишивши, засну,
Збуди мене, врятуй мене від сну,
Не пробачай мені зрадливу втому.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


ДО НОЧІ - ТРЕТЬЯКОВ РОБЕРТ