Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






РОЗБИТЕ ЛЕТОВИЩЕ

Колись вони життя і смерть носили
І роздавали трударям землі,
А нині задрімали, вже без сили,
Охмарювані кораблі.

Їм не цікаво на землі – їм треба
Сповити все у смертоносну сіть.
І пориваються гвинти до неба,
І кожна частка хоче полетіть.

Поламане крило останнім змахом
Перемогло себе і впало в сни.
Над площею підбитим птахом
Іще витає дух війни.

І мариться: у досвіт незабутній
Прокинусь я – і вже не буде їх:
У небо злинуть вимахи трикутні,
Забравши тяжкоранених своїх.

Та непробудним сном вони дрімають,
Охмарювані кораблі,
У землю вгнавшися з відчаю,
Щоб не піднятись більше від землі.

1947

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,33 out of 5)

РОЗБИТЕ ЛЕТОВИЩЕ - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)