“Вони вертаються, Вкраїно…”

Related posts:

1. “Україно моя, моя люба Вкраїно…” Україно моя, моя люба Вкраїно, Чим я втішу тебе, чим тебе заспокою? – Чи про все те розкажу, як тебе […]...
2. “Вони живі, вони живі – пілати…” Вони живі, вони живі – пілати, Шпигують скрізь – чи не воскрес Христос. І пхає правду, істину за грати Пілат […]...
3. “Вони ще діти в білих рантушках…” А Марічку габи взєли, поглинула річка… Вони ще діти в білих рантушках, у плесі темнім, дебрі темній граються, а вже […]...
4. “Вони пройшли лункою ряснотою…” Дружині Вірі Вони пройшли лункою ряснотою В моїм, як вирва, несвятім житті, Та не скрасили сліду за собою – Минальний […]...
5. “Страшні слова, коли вони мовчать…” Страшні слова, коли вони мовчать, Коли вони зненацька причаїлись, Коли не знаєш, з чого їх почать, Бо всі слова були […]...
6. “А світ, Вкраїно, справно злом торгує…” А світ, Вкраїно, справно злом торгує, рече, ковтає, гладить живота. А де ж краса?.. І хто її відчує, коли повсюдно […]...
7. Вони зійшли вони зійшли несіяні квіти на передвіконні чужого дуже нашого світу щоб дарувати смуток бездомних тварин усмішки білого рижу в червонім […]...
8. ВОНИ ДЛЯ РЕЧЕННЯ БАГАТО ВАЖАТЬ Загадка Вони для речення багато важать: турботливо обнімуть, як дружки, і вставлені слова й цитату вкажуть, Давайте ж назовем їх. […]...
9. КОНІ Води напившися з ясного джерела, Вертаються вони на поклики пастуші, І хитро щуляться у перволітків уші… Хвилина – і табун […]...
10. “День за днем, вони вже звуться – дати…” День за днем, вони вже звуться – дати. Густо смутків чорного литва. Дні мої, а чим же вас згадати, всі […]...
11. “Ти – є. Що наша нехіть чи хотіння…” Ти – є. Що наша нехіть чи хотіння? Ти День наповнюєш своїм промінням. Його вбирають душі нелукаві, Трудящі руки творять […]...
12. ОСНОВА У кого – барви, що ростуть з палітри, на небо схожі і на краплю крові. А в мене – рідне […]...
13. “А чи оглух і вже тебе не чую…” А чи оглух і вже тебе не чую, Чи у мені заснув духовний зір? Твій погляд скрізь – ошую, одерную, […]...
14. НЕЗРЯЧА ЛЮБОВ Ти десь поруч. Мовчиш ти, як поле. Ніжний подих мене обійма. Та не бачу тебе я. Довкола – пітьма. Пригорнися […]...
15. УКРАЇНСЬКИЙ ПРЕЛЮД Останній міст проплив удалині, Колеса змащено росою голубою – І Київ на Богдановім коні Пливе навстріч дніпровою водою… Вже серце […]...
16. “Тепер для мене там нічого…” Тепер для мене там нічого Не залишилося… крім тебе. …Не принишкла, втомлена дорога, Глибока ніч і тихе небо Над літнім […]...
17. “Краса, розміряна краса…” Краса, розміряна краса, Вже не одягне цю країну. Хіба, як перше, – небеса Так само родяться і гинуть? Уже не […]...
18. НА ВОДІ Виводить місяць сині тіні на шир, торовану удаль, а довкіл тебе білопінно ласкавиться лунка вода. Присвячуєш живкому плину свою тривогу […]...
19. ПОКЛОНІННЯ ІДЕАЛЬНІЙ ЖІНЦІ III Я мусітиму розсунути стільки квітів, важких, як стегна і жіночі груди, щоб тебе знайти, ти стоятимеш обвішана гірляндами свого тіла, […]...
20. ВОНИ Підсліпуватим ліхтарем під вчилась танцювати вальса, вустами вогкими бушмена ніч цілувала знесилені пальці. Брудний вечір приймав молитви зі стомлених вуст […]...
21. СТИЛІЗОВАНІ ГАЙКУ 1. твоє обличчя розщепилось на кінчихах моїх нервів 2. у вусі – шкірка твоєї пісні прилипла і голубить 3. бачу […]...
22. “Поверни ім’я мені…” Поверни ім’я мені невідомий брате википає сіль вітер зриває зелене листя в одсвіті сонця смеркового чорний багрянець голоси придушені ватою […]...
23. ХУРТОВИНИ Циферблат годинника на розі хуртовини снігом замели… Нам з тобою, видно, по дорозі, бо ішли й нікуди не прийшли. Знов […]...
24. “Предовгим поглядом, що за літа сягає…” Діду Кузьмі Предовгим поглядом, що за літа сягає, вже бачиш рай і хмар летючих зграї. Слова відходять, звуки відлітають, чіткішає […]...
25. “Похадження людини…” Походження людини – від птахів. І справа тут не в снах, в яких літаю… В людини також осінь і весна […]...
26. На подушці на подушці дві крихкі соломинки пальців в одну вдихаю сон для тебе і ти сниш мої уста в другу ти […]...
27. БІЛЯ ПАМ’ЯТНИКА О. БОРКАНЮКУ …А він – стоїть на постаменті: “Візьми у наших гір снаги. Ми вибороли їх у смерті, щоб мерли наші вороги! […]...
28. АНГЕЛ Чоловіки у зеківських бушлатах В вечірнє небо дивляться гуртом: Під місяцем, посеред хмар кошлатих, Кільце з’явилось. Корабель-фантом. Брати по розуму. […]...
29. XI. “Я хочу пам’ятати…” Я хочу пам’ятати тільки твоє обличчя, бліде, як кущ бузка на розі темної вулиці. Все є неважне! Я хочу тільки […]...
30. МЕЛОДІЯ Заболю, затужу, заридаю… в собі, закурличу, А про очі людські засміюсь, надломивши печаль. Помолюсь крадькома на твоє праслов’янське обличчя, І […]...
31. “За вікном шумить і грає море…” За вікном шумить і грає море, Корабель темніє на причалі. Небо чисте, світле і просторе, На душі – ні смутку, […]...
32. “Закрию очі…” Закрию очі, – Поринаю У блакить очей твоїх. На лекціях – Тільки про тебе мрію. Коли дзвінкий, Мов чисте небо, […]...
33. НАПІВЛЕЖАЧИЙ БУДДА Яскравий блискіт вивільги в лісу – ти цвіт метаєш, це твоє тривання на світу скалях. Пелюстки несу – без леза […]...
34. НА КАМЧАТЦІ Твоє ім’я рокоче океан, Ліси його вишіптують вітрами, Воно пливе в долинах, як туман, І на вулканах міниться снігами. Такий […]...
35. МОЇЙ ЛЕОНОРІ П’яний сонет Ні, тебе нема, нема на світі, Ти з’явилася у ніч осінню, І уста твої, уста напіврозкриті Я зустрів […]...
36. ЗВЕРТАННЯ ДО КОХАНОЇ Озирнись, за тобою березові крила вогніють, небо йде слідкома, озирнися, Маріє… Віє холодом м’ята, щоб дихалось ширше, видно край непочатий […]...
37. “Як світле сниво, як плавба…” Як світле сниво, як плавба Легкої хмари, як левкої Вночі під хатою в спокої Мені ти є, моя журба. Ні, […]...
38. “Зажурились галичанки через тую зміну…” + *** Зажурились галичанки через тую зміну, Що відходять усусуси та й на Україну. Хто ж нас поцілує в уста […]...
39. XLIII. “Де ти?” Де ти? У лябіринті твого тіла тебе шукаю. Немов луна, літають мої руки по білих коридорах твоїх членів. Знайти, як […]...
40. НЕБО А небо не змінилося – так само Сідає сонце і хмарки пливуть. І сто заграв зненацька за лісами Скривавлять дум […]...