Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



“Ти так наблизилась уже до смерти…”

Віталієві Абліцову

Ти так наблизилась уже до смерти,
Дідівська земле, що нема й надій,
Чи буде пільга від скорботних мрій,
Аби одужав простір твій роздертий.

Московська змора, колотень упертий,
Старить усе, хоч як не молодій.
Міцним корінням сплетений пирій
Родючі ниви прагне пережерти.

Та не вмирає віра! Зодіяк
Ярицька в сяйві. Виплакалось небо –
Потоки сліз не стримати ніяк.

Вони насильства збурену ганебу
Струмками стриму відмивають знов,
Щоб їй пустити кривдоносну кров.

Немішаєве, 1990.


“Ти так наблизилась уже до смерти…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)