Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



“Про що мені шумлять ліси…”

Про що мені шумлять ліси,
Про що видзвонюють діброви?
Погідну днину принеси,
Мій світе ясний, чорнобровий.

Затихни й вітром оновись
В новому зрості і пориві,
Забудь, як ти стогнав колись,
Зроди мелодії щасливі.

Та він ніяк не забува,
Веде мене на давні тропи.
І знову Пуща лісова,
Мов рани, розкрива окопи.

Густий туман, як молоко,
Повив її найдальші далі…
Уже помер солдат Ілько,
Лишивши бронзові медалі.

За Київ, Будапешт, Берлін,
За все, що вічне й невмируще,
І ще за те, що в жовтні він
Тут підбивав у німців Пущу,

І кожне деревце, і ліс,
І землю всю, і кожну грядку…
З війни додому він приніс
Небиту душу і трьохрядку.

А може, це його окоп
Чи тут була його землянка?
Він під вогнем їх вирив, щоб
Мені дожить до цього ранку.

За світлість рідної землі
Нам вибухати й пломеніти.
Не встигнем, сроки замалі?
До пломеніють наші діти.

Не пам’ятають тут війни
Ні молодий дубок, ні пташка…
З окопу того, з глибини,
Прощально дивиться ромашка.


“Про що мені шумлять ліси…” - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР