“Учора вранці вмерли принародно…”

Учора вранці вмерли принародно
Міраж-промова і брехливий вірш.
Ні, ні, не ті, що брешуть благородно,
Скажімо: випив чарочку, не більш…

Є думка небрехлива, геніальна,
Ще й підходяща для новітніх днів:
А що коли б тепер у неформальне
Об’єднання зібрати брехунів?

Та ще до того – і обов’язково! –
На колективний посадять підряд.
Чи покупці були б на брехослово,
Чи “неформали” вимерли б підряд?

Принаймні позбулися б вкрай здоров’я,
Трибуну згризли, схрумали стило,
Коли б людей на хвилях велемов’я
Не повели в потьомкінське село…

О самосійні на народній ниві,
О пещені в теплицях брехуни!
Невже то й справді оплески брехливі
Від лопотіли в дикі бур’яни?

Обдурники помпезні та амбітні,
Невже скінчилась ваша ложна гра?
Невже то й справді нині безробітні
Спецгрупи для вигукувань “ура”?

…Учора вранці з радістю й завзяттям
Останнього ховали брехуна.
І ходить побрехенька, милі браття,
Що нібито пуста була труна.

(2 votes, average: 5,00 out of 5)

“Отак, неначе вчора вранці…” Отак, неначе вчора вранці, Ішли до діла новобранці – До плуга, молота, ракети, І дехто, ясна річ, – в поети. […]...

“Я вранці голос горлиці люблю…” Я вранці голос горлиці люблю. Скрипучі гальма першого трамваю я забуваю, зовсім забуваю. Я вранці голос горлиці люблю. Чи, може, […]...

“Немовби все таке ж учора й нині…” Немовби все таке ж учора й нині: Тече ріка, стоїть зоря в зеніті. А Прометей приніс вогню людині – Й […]...

“Учора ще я в цьому колі жив…” Учора ще я в цьому колі жив, Я думав: що ж, міщани, ну, міщани, Із пледами, торшерами, борщами, Вареннями з […]...

“Вранці я встаю й питаю…” Вранці я встаю й питаю: Чи вона сьогодні буде? Вечір знов занепадаю: І сьогодні не прибуде! Усю ніченьку німую Я […]...

“Недавно вранці, над Тибром…” Недавно вранці, над Тибром, Поблизу Старого Лука, Трапив мене повний погляд Оксамитових очей. Тепер я його впізнала З канви напутної […]...

“Дзвіночок сміху – мій син – прокидається вранці…” Дзвіночок сміху – мій син – прокидається вранці. Будить сонце – хай світить. Будить трави – нехай ростуть. Будить пташок […]...

“Мені зоря сіяла нині вранці…” Мені зоря сіяла нині вранці, устромлена в вікно. І благодать – така ясна лягла мені на душу сумиренну, що я […]...

В казематі (“Рано-вранці новобранці…”) IX Рано-вранці новобранці Виходили за село, А за ними, молодими, І дівча одно пішло. Подибала стара мати Доню в полі […]...

“Ми прилетіли вранці у Європу…” Ми прилетіли вранці у Європу. Блискучий лайнер випустив шасі. І кинув міст сталеву антилопу в ласо доріг, тунелів і таксі. […]...

“Для мене ваші оплески бурхливі…” Київським слухачам Для мене ваші оплески бурхливі – Немов біблійні сурми в давнину, Що в світ котили радісну луну, Подібну […]...

ВРАНЦІ Ходи зі мною в соняшні намети; Уже скотилась досвітня зоря В криницю снів, де ніч голубоброва В волосся тиче золоті […]...

ВРАНЦІ Ясна світовая зірка – височенько; Гасне кругловидний блідий місяченько; Тихеє озерце спить, не зворухнеться, Понад ним покрівцем сизий туман в’ється; […]...

“Невже це ти, богине давніх днів…” Невже це ти, богине давніх днів? Невже це ти, моє весняне мево, Чий образ у мені відпломенів Ще як братались […]...

“Невже твої уста-коралі…” Невже твої уста-коралі У моря щастя я знайду?.. Невже твої гадюки-руки Мене, як лози, обів’ють?.. Невже мене чекають знову Зітхання, […]...

“Похвальна думка, мій Друже…” Похвальна думка, мій Друже, За взором садиби Данте Закласти бібліотеку Й закупити рукописи: Це стиль фльорентійський! Але скільки книжок, Шкідливих […]...

“Яких тільки в лісі нема кольорів…” Яких тільки в лісі нема кольорів: Розкрила палітру художниця осінь… Дуби ще зелені, А клен вже горів, Зухвало підпалював полум’я […]...

10. ДВА ЛИСТИ Пам’яті Степана Петрова, командира і друга. За Віслою крутило і мело, Котило полем снігу білі хвилі, Коли тривожний голос донесло: […]...

К ДРУГУ-СТИХОТВОРЦУ Пане Вороний! Коли Ви перестанете вже ходити у вибиваних штанях? Це дивно, але невже Ви не почуваєте, що літом просвіщаєтесь […]...

ЩЕ ТЛІЄ ЗГАРИЩЕ СЕЛА Ще тліє зарище села, Валяються фашисти вбиті… Учора битва тут була. Опухлики і Невель – всі ті Місця затямим, кожен […]...

ВЕРТАЛИ ВОЇНИ З ВІЙНИ Коли вертали воїни з війни, Перекопавши майже пів-Європи, Ми – підлітки, фактично пацани – Ще гоїли побиті в стернях стопи. […]...

“Духовним зором обведу простори…” Духовним зором обведу простори: Коли ж прийде омріяна свобода? Чужим богам возведено собори, Чуже мавпує політична мода. Свої святині у […]...

МИКОЛА ЗЕРОВ. 1937 ці надужито кволі небеса – їх сонна міць навздогадки бісила. яка зима! яка душа красива мій наголос від голосу спаса… […]...

ПЛАЧ ЯРОСЛАВНИ (Із “Слова о полку Ігоревім”) Никнуть плавні на світанні в лузі: Ярославна плаче блідолиця. На валу, ридаючи у тузі, Руки ламле, квилить, як зегзиця: “Полечу […]...

ВОНА Вона мене оболесила, вона мене занадсонила – Мені ж здавалось, що підійме мене до вершин! Ах, невже вона навіки серце […]...

Покірно розпашіла пуща злаків Руслані Сироватській покірно розпашіла пуща злаків на тлі зими дими над містом сірі і ніякі а все дими торгуючись над […]...

ВЕЧІРНЯ ПІСНЯ Тихесенький вечір На землю спадає, І сонце сідає В темнесенький гай. Ой сонечко ясне, Невже ти втомилось, Чи ти розгнівилось? […]...

“Невже тобі забудеться – колись ми…” Невже тобі забудеться – колись ми, йдучи між полину і сокирок, читали неба сині афоризми, які світилися поміж хмарок? Невже […]...

“О, як багато я в собі згубив…” О, як багато я в собі згубив І як багато загубив у інших, Коли писав такі холодні вірші Про те, […]...

ГРОЗА В ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ Широким листом виноград-лоза Затріпотіла, ніби в сітях риба… Сьогодні вранці вдарила гроза, Як благовісник радості і хліба, І перше поздоровлення […]...

ЩО ПІДСЛУХАНО В ДНІПРА Поети галасують: невичерпний! Славутич! – величають, – Борисфен! І язики ніяк їм не отерпнуть На щедрій синоніміці імен. А може, […]...

“Не розлюби мене, не відлюби…” Не розлюби мене, не відлюби. То ж скільки там лишилося… ще трохи… Будь леготом і сонцем для плавби З епохи […]...

ЕПІСТОЛА Давай, кохана, вибудуєм Храм, хай в небі не блукаю вовкулаком. Я там вже був. Я народився там, і вернувся туди […]...

ДОРОГА Ретельно тіні складено в штахети, І над пустелищем степів, Як хвіст скаженої комети, – Огонь рахманних вечорів. Упали тіні гострі […]...

ПАНІ І ПАНІЕЛЬ Де туманом ранковим З річки дихає осінь, Кленів листя шовкове У траві заплелося, – “Ельзи” бігають,”Джоні” (шавки імпортнозвані) Вранці на […]...

VІ. “На варті шляхетської ватри…” На варті шляхетської ватри Герої нових казок Танцюють весільний танок На гробі убитої матері. Тіло, без жалю пошарпане, Лежить у […]...

“Найогидніші очі порожні…” Найогидніші очі порожні, Найгрізніше мовчить гроза, Найнікчемніші дурні вельможні, Найпідліша брехлива сльоза. Найпрекрасніша мати щаслива, Найсолодші кохані вуста. Найчистіша душа […]...

І знову дні руді та бурі І знову дні руді та бурі, такі щасливі та сумні! Ми не обернемо на бурі свої ридання і пісні. Невже […]...

“Мабуть, судилось мені так до смерті самої…” Мабуть, судилось мені так до смерті самої Йти все за вами лісами, повитими в мряку, Класти вогонь свій по другому […]...

“Світ хитрим облудним лисом…” Світ хитрим облудним лисом Крутив і метляв слідами, Перуки вдягав на лисих, Гостренькими щиривсь зубами. На щирих строчив доноси, На […]...

Related posts: