VІ. “На варті шляхетської ватри…”

Related posts:

1. “Є різні ватри. Є ватрИ…” Є різні ватри. Є ватрИ, що з довгими прийшли ночами. Горять в снігах під небесами на голому джубрі гори, горять […]...
2. КОЛО КАЛИНИ Дайте вишневу гілочку і крапельку щирості. Адже можна щоранку бродити в росі по коліна, де цвіте калина, і сміятися, доторкаючись […]...
3. ОСТАННІ ВАТРИ Останні ватри догоряють на далеких горах, І зоря за зорею гаснуть небесні світила. Світанок наливається в чашу долини, І перші […]...
4. “Повсідались біля ватри…” Повсідались біля ватри, Сушим одяг, грієм ноги І уточнюєм на завтра В чабанів стежки-дороги. А вони ж – немов опришки, […]...
5. АВІАПІСНЯ Пливіть, полумінні пілоти, В повітрі – плинному склі – До сонця до зальоти З півсонної землі! Линьте з леготом-вітром, Своєвільні […]...
6. ЗОРІ РЕКЛАМ Кохання не любить щирості – Кохання любить гру. В нім – безліч мук і крихта милості, А зрештою від нього […]...
7. “На Борнео, Яві чи Суматрі…” На Борнео, Яві чи Суматрі, Привітавши зорі вдалині, Я вмирав при канібальській ватрі, На святому смажений вогні. Темношкірий, пристрасний мисливий, […]...
8. Ми в світ прийшли, щоб взнати, хто ми є Ми в світ прийшли, щоб взнати, хто ми є В ділах, стосунках, в щирості, в любові. У цьому смисл життя […]...
9. КРИК ДУШІ Ви навчили мене гіпокриз’ї, брехні, Пси, вампіри, раби конвенансу! Оплювали мені мої мрії сніжні, Мою білу, як ангел, романсу!.. Ви […]...
10. ДЕВ’ЯТНАДЦЯТЬ ЛІТ Мені вже дев’ятнадцять літ – Квітисті на вікні узори, В снігу довкола свіжий слід Сріблястих голубів надворі. Щодня до фабрики […]...
11. “Замовкніть всі: великий час прийшов…” Замовкніть всі: великий час прийшов. Мовчать в сю мить громи-гармати, Схилилась наша хоругов, І на коліна стала мати. На терезах […]...
12. “Немовби й світу вже нема…” Немовби й світу вже нема – Ані Москви, ані Парижа. Є тільки хуртовина хижа Та ця серед снігів тюрма. Можливо, […]...
13. “Знаю, мій Друже, Ви зобов’язані…” Знаю, мій Друже, ви зобов’язані Пасти далекі череди Розсіяних островів, І робите це запопадливо В домі Ваших знайомих. Напевно в […]...
14. “Тяжко-важко вік свій коротати…” Тяжко-важко вік свій коротати У незнання сумерці німім, І хилитись, і в ярмі стогнати, До могили простогнати в нім. Тяжко-важко […]...
15. “Він жив один в своїй пустелі…” Він жив один в своїй пустелі, В краю думок і мрій своїх, На мить одну злітав на скелі І знов […]...
16. “Там, за рівниною голою…” Там, за рівниною голою, кров’ю світанок набряк. Бачу: охоплений полум’ям крутиться в полі вітряк. Вітром високим роздмухане, полум’я крила жере. […]...
17. V. “Підкрався круком до душі…” Підкрався круком до душі і серце розколов… І крапле кров, сочиться кров На прапори чужі. Наш день – вогонь, Наш […]...
18. ДО МУДРЕЦІВ Герой – мов буря, що зірвав покрівлі, як відсіч злому ворогу давав, та згинув сам у боротьбі нерівній, як метеор […]...
19. ПІОНЕР І Я не поет і не історик, ні! Я – піонер з сокирою важкою: Терен колючий в рідній стороні Вирубую […]...
20. ТОЛЕРАНТНІ ВУХА Бомба розірвалась в Атланті! Кров стоїть в розбитім діаманті, Цілий світ клекоче! Білий Дім Тяжко тужить. Рятувать ходім, Та при […]...
21. ВИЗНАННЯ Довго я виходив із війни, Пробивав духовне скам’яніння. Вірші давніх літ… А де ж вони? Бракувало щирості й уміння. Щирості?.. […]...
22. ПИЛЬНОМУ Чого вдивляєшся так пильно й підозріло У тих, хто сумніви свої явля на людях сміло? Якщо ти дійсно служиш правді, […]...
23. ОСІНЬ (ІІ) присмерком мовчання Бога розвидняєшся калиновий краю з холоду журавлиних голосів полеглих які відлітаючи у вирай над попелом тисячоліть не можуть […]...
24. КРОВ ПОЛОНЯНОК Б’є космогрудий кінь копитом на припоні. Кипить на дні подовбаних барил Солодке молоко розпалених кобил. Пахілля пахнуть, дикі та солоні. […]...
25. “непростимені…” непростимені начезбілогоклинуводаперламутрова листнаколіні азъ воздам криниця попелом вкрита і київ з ночі чотири легенди кождому кару свою відкурличуть криламивідообнімуть і […]...
26. ЗВІЛЬНЕННЯ ЗАРУЧНИКІВ Тисячу танків гримить надовкола, Жерла ригають в обличчя села. В смертному полум’ї церква і школа, Бібліотека, мечеть гострочола, Хата й […]...
27. Думи пролетарія. НА СУДІ Судіть мене, судді мої, Без милості фальшивої! Не надійтесь, що верну я З дороги “нечестивої”, Не надійтесь, що голову Пред […]...
28. ЛИЖНА ПРОГУЛЯНКА ДО СТАРОЇ РУЗИ Хмари насуваються із півночі, Гнуться сосни, Мов хвостища півнячі, Вітер вирвавсь, – мабуть, нажене Сніг чи щось подібне крижане. Пробиваюсь […]...
29. “Зима – різьбар. Як брили мармурові…” Зима – різьбар. Як брили мармурові, Лежить навколо синюватий сніг. Вона ж, ясний зоставивши нічліг, Різьбить шедеври срібляній діброві. Поглянь […]...
30. ЗАЖУРИЛАСЯ БАБУСЯ – Ти чого так зажурилась? – Запитав старий стару. – Ох, узнати б, де те місце, На якому я умру… […]...
31. Вулкан Титанічна могуть у мені шаленіла, І від гніву мойого здригалися гори. Вивергав я каміння, і лава кипіла І пекельним вогнем […]...
32. “Найогидніші очі порожні…” Найогидніші очі порожні, Найгрізніше мовчить гроза, Найнікчемніші дурні вельможні, Найпідліша брехлива сльоза. Найпрекрасніша мати щаслива, Найсолодші кохані вуста. Найчистіша душа […]...
33. “Колись давно тобою марив…” Колись давно тобою марив, та розлюбилися чомусь твоїх очей тумани карі і охололии попіл уст… А в згадці, радістю повитій, […]...
34. МЕЧ ЗЕМЛЮ РУБНУВ, У КРОВІ ПОТОНУВ Над нами висів меч, нині спадає, І крушить він нас – аж лихо волає. Над Авеля кров’ю земля голосила, А […]...
35. СІБЕЛІУС Полярних звуків невгамовний бір Озер таємних кличе з крижаної тверді, І десь реве захланно-хижий звір. Твій день, Суомі! Непохитно вір! […]...
36. “Що гордий Рим данину роксолянам…” Святополкові Шумському Що гордий Рим данину роксолянам – Землі моїй – пригноблено платив, У тих реаліях немов із див, Бо […]...
37. ЯПОНІЇ На порозі старого світу, Де брехні і облуди тьма, Ти встаєш тріпотливим цвітом, Ніжна молодосте сама! Ти встаєш. Та незнану […]...
38. ХУРТОВИНИ Циферблат годинника на розі хуртовини снігом замели… Нам з тобою, видно, по дорозі, бо ішли й нікуди не прийшли. Знов […]...
39. “Діти не вміють сміятись…” Діти не вміють сміятись заздрісно, Крізь сльози сміятися і від злості. Діти завжди сміються радісно. І їм заздрять дорослі. Повно […]...
40. СПІВЕЦЬ МИТУСА Гине сила Дажбожого внука: татари плюндрують, Князі кують кором оли, не дбають об вірі і людях. Куриться Галицька волость, дим […]...