МИКОЛА ЗЕРОВ. 1937

Related posts:

1. МИКОЛА ЗЕРОВ Немов нестримний, пристрасний рапсод, В античні гори торував догори, Різьбив сонети, карбував еклоги І мідний дзвін Горацієвих од. Для тебе, […]...
2. МИКОЛА БАЖАН. 1962 (це ж яка озарінь напросилася третього дня. це ж яку непричетність означують леза і стопи. це на тлі конотопа не […]...
3. СВЯТ-МИКОЛА Зимою бачу ще свою вітчизну, Як вод замовкне сопілкова гра, Дзеркальним замком стане водограй, І ляже на ліси тяжка білизна. […]...
4. СВЯТИЙ МИКОЛА Святий Микола з Пеньківки, Брат святої Варвари В шальованій хусті з торочками, Не мореплавив до Смирни І не вдіяв жодного […]...
5. МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ – Марієчко, качки у небі!.. Сладо! До ранку й спогад вітром віднесе. Ти знов мені привидишся Елладою, А я собі […]...
6. “Мої протектори – Микола Скеля…” Кмітливим читачам Мої протектори – Микола Скеля, Архистртиг Михайло Каменюк, Ребро й Братан, що підняли бунчук На партократичний гніт полішинеля. […]...
7. “Богомолець Микола, патрон моряків…” Богомолець Микола, патрон моряків, Повіз мене в Грецію. я знаю, це втеча від Вас. Але тут у Гелладі, Замість кадити […]...
8. ЧЕРВОНИЙ МІСЯЦЬ Тут ходить місяць догори рогами, Як у моїм найкращім сні: Червоний місяць Гварані, Сторожить спокій кольорові брами Монастиря. Чернить статуї […]...
9. ЩО ЧИТАТИ Синку, не читай книжок з нашої історії – не припадай до криниці нашого історичного досвіду: ні “Літопису Руського”, ні “Літопису” […]...
10. Я лютеран люблю богослуженье … Я лютеран люблю богослуженье, Обряд их строгий, важный и простой- Сих голых стен, сей храмины пустой Понятно мне высокое […]...
11. “Невже твої уста-коралі…” Невже твої уста-коралі У моря щастя я знайду?.. Невже твої гадюки-руки Мене, як лози, обів’ють?.. Невже мене чекають знову Зітхання, […]...
12. УСМІШКА ГОРЛОМ це спів розрізаної шиї фістула тиха але щира впились червоним розімліли пухнасті чорні груди ночі це спів розрізанорї шиї попід […]...
13. Цей вітер що перестрибує цей вітер що перестрибує цей дощ із довгим волоссям подати руку я випила плинну зорю на кожен мій палець сідає […]...
14. ВОНА Вона мене оболесила, вона мене занадсонила – Мені ж здавалось, що підійме мене до вершин! Ах, невже вона навіки серце […]...
15. ВЕЧІРНЯ ПІСНЯ Тихесенький вечір На землю спадає, І сонце сідає В темнесенький гай. Ой сонечко ясне, Невже ти втомилось, Чи ти розгнівилось? […]...
16. “Невже тобі забудеться – колись ми…” Невже тобі забудеться – колись ми, йдучи між полину і сокирок, читали неба сині афоризми, які світилися поміж хмарок? Невже […]...
17. Покірно розпашіла пуща злаків Руслані Сироватській покірно розпашіла пуща злаків на тлі зими дими над містом сірі і ніякі а все дими торгуючись над […]...
18. ГУЦУЛИ Ми лишилися там, де осінній туман. Нас ніколи нема. Нас давно вже не буде. І Говерла-гора, і гора Піп-Іван обернулися […]...
19. “До яблуні навшпиньки підійшла…” До яблуні навшпиньки підійшла в тонкій сорочці з місячного сяйва. Світилася у німбі круг чола, в косі яскріли зорі кучеряві. […]...
20. АНАТЕМА Усіх, хто гендлював Твоєю цнотою, Святотатців із шулічим пазуром, Упирів з кровожерним горлом, Сліпих до твоїх стигмів, Глухих до пісні […]...
21. НЕВРАСТЕНІЯ Нерви. Рухливі в безсиллі. Зимність. Потворна, як жах. Думки похилі В небесах. Безсилля душить. Напруження з центру. Туга силу живу […]...
22. “…і знову ти прийдеш…” …і знову ти прийдеш така тендітна як дівчинка-стеблинка вдихну терпкий цей аромат життя губами торкнусь троянди пелюсток едему сад затьохкає […]...
23. І знову дні руді та бурі І знову дні руді та бурі, такі щасливі та сумні! Ми не обернемо на бурі свої ридання і пісні. Невже […]...
24. Довірившись тонкому спирту слів довірившись тонкому спирту слів живеш як риба стоптуючи пальці де кратери звикають до землі як пастухи до різьбленої палиці як […]...
25. СТРАШНІ ЗНАННЯ Прийшов студент четвертий раз складати сопромат. Хвилин п’ятнадцять щось молов – і все було не в лад. Професор мовив: – […]...
26. ПОПІЛЬНИЧКИ МУШЛЯ РОЖЕВА Попільнички мушля рожева, Цигарки обряд неквапливий, У попелі пам’яті жевріє Спогад мій нещасливий. Звиклих речей незвиклі Тіні обсіли стіни, Чистого […]...
27. КРИЛО І КОЛЕСО Коліс природа не створила І навіть не дала ідей. Зате були у неї крила, Що в небо кликали людей. Здригнулося […]...
28. Димом теменним андрійку Андрієві Кокотюсі димом теменним андрійку осінь і праліс і просто вилити в проріз вікон озера синій простір листям стелити кволим […]...
29. К ДРУГУ-СТИХОТВОРЦУ Пане Вороний! Коли Ви перестанете вже ходити у вибиваних штанях? Це дивно, але невже Ви не почуваєте, що літом просвіщаєтесь […]...
30. НЕ ПРОКЛИНАЙ МЕНЕ! Не проклинай мене! Це доля, Це невмолима, а всесильна сила Разом злучила нас І розлучила, Мов два листки під осінь […]...
31. “Життя людського нетривкі сліди…” Життя людського нетривкі сліди. Хула і слава – речі тимчасові. Але живуть у пам’яті і слові Жертовні дні і праведні […]...
32. “I все-таки до тебе думка лине…” I все-таки до тебе думка лине, Мiй занапащений, нещасний краю, Як я тебе згадаю, У грудях серце з туги, з […]...
33. ПІСНЯ ПРО ГОЛУБКУ Я мала голубку – і вмерла вона. Я думаю, вмерла з обновки: Зв’язала їй ніжки та нитка міцна, Яку я […]...
34. СМЕРТЬ ПІДКОВИ Втискалась Руська тихо і непевно на спрагнений видовищний майдан, в строкате радістю і гнівом пекло, до злого полиску кайдан. І […]...
35. “Кругом будується біда…” Кругом будується біда – Три зверху поверхи й під сподом. Коли біда не є народом, Народ на неї загляда?! Так […]...
36. “як довго ці дні переходять межу за межею…” як довго ці дні переходять межу за межею, і сліду не видно, і видива окрай душі. за літери глею хіба […]...
37. ІРЖА ЧАСУ Горланить радіола через стіни, Коханку з перепою б’є сусід. А я гортаю фото з України – Від тих, кого не […]...
38. ПОВІНЬ Весняна повінь рве загати, Змиває дамби і мости. У неї іншої мети, Аніж природу оновляти, Нема… Але пеан співати Її […]...
39. “Ніч то вельможна, то тривожна…” Ніч то вельможна, то тривожна, то осоружна, то острожна, то химородна, то хмільна. Невже і ця тривога ложна? Любить чи […]...
40. “Не знаю, як це почалось…” Не знаю, як це почалось. Прийшов, намовив мені хтось? Чи серце схаменулось: – “Мало!”? Чи щастя весен заблукало? Навкруг долини […]...