Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Невже тобі забудеться – колись ми…”

Невже тобі забудеться – колись ми,
йдучи між полину і сокирок,
читали неба сині афоризми,
які світилися поміж хмарок?

Невже тобі забудеться, як потім
ударив грім – і афоризм грози
нову утвердив істину істотну,
й чоло її сльозою оросив?..

Невже тобі забудеться – по тому
гроза ущухла, наглий дощ затих,
та не забулись афоризми грому
між афоризмів неба голубих…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,33 out of 5)


“Невже тобі забудеться – колись ми…” - ГУЦАЛО ЄВГЕН