Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






МИКОЛА ЗЕРОВ

Немов нестримний, пристрасний рапсод,
В античні гори торував догори,
Різьбив сонети, карбував еклоги
І мідний дзвін Горацієвих од.

Для тебе, майстре, вічності клейнод
Несе безсмертя. Пориванням строгий,
Парнарських муз не зрадивши чертоги,
Поліг костями край полярних вод.

Дзвени в віках, полтавський римлянине!
Серед снігів, де млавий морок плине
І крає крига заметіль сліпу,

Витай душею, як сосна зелена!
Ще прийде час – на соняшнім степу
Тебе вквітчає лаврами Камена.

1940, 1948

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,67 out of 5)

МИКОЛА ЗЕРОВ - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)