Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







СВЯТ-МИКОЛА

Зимою бачу ще свою вітчизну,
Як вод замовкне сопілкова гра,
Дзеркальним замком стане водограй,
І ляже на ліси тяжка білизна.

Як ковзається місяць на поляні,
Палає небо світлячків кущем,
Стрясає зорі золотим дощем,
І мчать лісами бистроногі лані.

Тоді з-за хмар летять старі гринджоли
Серед небесних порошин-світил,
І там, у колі срібноперих крил,
Сяють і ризи й митра Свят-Миколи.

Вже вікна очі піднесли рожеві
На пацьорковий, на Молочний Шлях:
Здається, що збудилися поля,
Що зорями освітлені дерева…

Себе ще бачу, – наче б це учора –
Як тисну лиця до холодних шиб,
Як прозираю темносиній глиб
І слухаю дзвіночків коло двору.

Давно було, як ще цвіла довкола
Така дитинна, чародійна ніч,
Коли ще мрія сяяла нам з віч
І дарував гостинці Свят-Микола.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,33 out of 5)


СВЯТ-МИКОЛА - ВІРА ВОВК