“Ще не гуляє заметіль…”

Related posts:

1. “ламких, немов полин, дорослих, ніби дощ…” ламких, немов полин, дорослих, ніби дощ, ти просто вибирав у приписі нічному, щоб, кришталевий крик зібгавши на солому, означити хрустке […]...
2. ОДУЖАННЯ Осідає дим тривоги марної, перетятий променем різким. І летять над сонною лікарнею шелесткі вишневі пелюстки. Срібне листя зблискує у просині, […]...
3. Притча безліч дивних дерев сновигає містом безцільно гілля рук із двома листочками долонь заховавши до кишень кожне має в собі гніздо […]...
4. ОЙ, РАДІЄМ НЕ ДАРМА + Ой радієм недарма: Чарівниця зима Простелила килими Радо гратись вийшли ми. Гей, гу! На снігу Погуляти вийшли ми. Біло, […]...
5. НІЧ ОСІННЯ ГУЛЯЄ Осіння ніч гуляє, Дощ люто в шиби б’є; Куди тепер мандруєш, Кохання ти моє? Пуста, самотня хата, Заводить з вітром […]...
6. “Прилетіли гуси, сіли у воротях…” Прилетіли гуси, сіли у воротях, Оті білі гуси в червоних чоботях, В червоних чоботях, в хустинках рябеньких, Загелгали гуси, що […]...
7. ГУЛЯЄ ПАНСТВО Над Україною “во врем’я люте”, Коли Солдат Великої війни Упроголодь збуває ордени, – Такі гримлять загонисті салюти! Під вибухи китайської […]...
8. В ЗАМЕТІЛЬ Ну й погода, хто б, здавалось, Зважився у путь?.. На півсвіта розгулялась Сніжна каламуть. З опівночі завертіло, Кинуло сніги. А […]...
9. ЗАМЕТІЛЬ Сохне глина руда. Відступає орда. Гаснуть очі розкосі. А сніги навскоси – на поля, на ліси. Перекреслюють осінь. Поспішають роки […]...
10. ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Там снігу ще й снігу на цілий світ, де гуси летіли-летіли – і впали. Там подих Ваш перший і перший […]...
11. “Поети вік малий живуть…” Поети вік малий живуть, Згоряють ночами поети, І слово падає, як ртуть В тяжку їх славу…і посмертну. Як ніч – […]...
12. “Не замела слідів ні заметіль, ні віхола…” “Промайнуло, промайнуло, Замела вишнева заметіль сліди”. Микола Кравців Не замела слідів ні заметіль, ні віхола, І не пропав твій голос […]...
13. “Свої дороги знову перемірюю…” Свої дороги знову перемірюю, Покликавши у свідки небеса… А гуси заячали вже до ірію З-під хмари, що над серцем нависа. […]...
14. СМЕРТЬ ГНАТА ГОРБАТЕНКА Йому снаряд одбив і руку, й ногу, Кінчився бій, і день згасав у житі. Він умирав… А як хотілось жити, […]...
15. БЛАЖЕНСТВО ГОНІННЯ “у саду блаженств де вісімм квітів один тільки для мене блаженство гоніння” Ігор Калинець – “Короноване Опудало” блукаю по карому […]...
16. “Ластівки уже повідлітали…” Ластівки уже повідлітали. Довші ночі і коротші дні. Там, де ще недавно жнивували, Рання осінь бродить по стерні. Перше пасмо […]...
17. ЯК УПАВ ЖЕ ВІН Як упав же він на білий На останній сніг весни, – Налетіли гуси та й сіли В узголів’ї, мов сни. […]...
18. “Коли в життєвому циклоні…” Коли в життєвому циклоні Знемога душу обійма І думи – зморені і сонні, Ти йдеш – і падаєш сторчма… Ти […]...
19. “ЗНОВУ ВИЗРІТИ ЗЕРНАМИ СЛІВ…” Знову визріти зернами слів Переливам перлиним у небі! Голубами вже ранок присів На привітні гілки яблуневі. Чепуриться ранкове гілля І […]...
20. НА ПРОВЕСНІ Чому ще не весняно? Безлисті всі дерева, І світить тільки тьмяно Одна зоря рожева. Та хочби й так: хай вітер […]...
21. ДЕВ’ЯТНАДЦЯТЬ ЛІТ Мені вже дев’ятнадцять літ – Квітисті на вікні узори, В снігу довкола свіжий слід Сріблястих голубів надворі. Щодня до фабрики […]...
22. МІЙ КИЇВ Золотоверхий Києве, До твоїх тротуарів прикипає душа. Тут одвічною тінню Шлю прокльони й поклони. Приймаю закони джунглів – твої криваві […]...
23. Слово до життя Білим снігам доручаєш збереження, блиском сльози пересвітлюєш речі, радісні звістки вапном безіменним, здавлюєш золотом сіль у копальнях, червінь цвяхів у […]...
24. ВЕЧІРНЯ (ГУСЯЧА) БУКОЛІКА стиха темінь снує усе глибшу і глибшу докопує вечір криницю ось і гуси вертають з левади: їхня крізь вечір вервечка […]...
25. СТЕЖКА М. Ірчанові Та загелгали гуси над лугом. Розмолився орач над смугою скиби, Розмолився орач над розсяяним плугом, Що до сонця […]...
26. ПРОВЕСНА Вихрує десь хурделиця лиха. Та вже стернею й талим снігом пахне – То дужий вітер з-над лиманів тягне Й грудьми […]...
27. І. РАЙСЬКА ЯБЛУНЯ Позлітались на дерево Рожеві метелики, За ніч бруньки поз’їдали, А на ранок самі аж світились… Позлітались на дерево Маленькі пташата, […]...
28. УСІМ ВЕСНА БУВА КРАСНА Доки дощами весна землю змиє, Вітром тужавим обличчя обвіє. З теплих пташата країв прилітають, Співанки світу веселі співають. Жайворон крильми […]...
29. НАШ ДЕНЬ Наш день – як маків цвіт, Що сок його – отрута… Кувались наші пута Не дні, а тисячу літ. Наш […]...
30. АЛЬТАНКА В ЛІКАРНЯНОМУ САДУ Альтанки вигнутий дашок В якомусь нетутешнім стилі, А по довкіл дерева білі І снігу сиплеться пушок. Холодна хмарна небо вись […]...
31. “Проводжають гуси журавлів…” Проводжають гуси журавлів Поглядом презирливо-лінивим І заходять ночувати в хлів – Кожне почувається щасливим. Повні вола. Теплий супокій. Ні тривог. […]...
32. 6 Чатують в глибині мої гачки, Де карасика-невловимка бродить… Поназбігались стрілочки-мальки, Коли я опустив долоні в воду. Довірливі, клюють мої пучки, […]...
33. РУНО Поїдемо удвоє по закляте руно. З долоні вітру, що прощався з нами, грудка погаслої зорі упала, мов дарунок. Вперед! Сім […]...
34. ЯБЛУКА ЧЕРВОНІ Червоні яблука в кімнатах Насипані, що ніде стать. Дмитро Павличко Як згадаю: ніс я на долоні березневу днину дорогу. Остигали […]...
35. ОСЕЛЯ Єдина оселя – засипаний снігом сад. Єдиний спогад – на чорнім снігу білі ворони. Падало листя. Листя падало і згасало, […]...
36. ПОСНУЛИ ВІЛЛИ Поснули вілли і сповились млами, Як мусліновим серпанком навіси, А біля молу сонні кипариси Стоять, як скорбні вдови над гробами. […]...
37. АМУЛЕТ Друже! Бачиш образок на стіні? На картині малій в чорних рамах Захід сонця між дерева лісні Багряніє, снуєсь в темних […]...
38. “Дерева плачуть соками землі…” Дерева плачуть соками землі, Щоб зажили старі болючі скрути. І крапають роз’ятрені жалі На березневі просіки розкуті. Стікає плач по […]...
39. “У лісі, лісі темному…” У лісі, лісі темному, Де ходить хитрий лис, Росла собі ялиночка І зайчик з нею ріс. Ой, снігу, снігу білого […]...
40. “При світлі снігу…” При світлі снігу можна й в листопаді частину страхів відпустить туди, де вулички канал впадає в паділ й чечітку вибивають […]...