Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ДЕРЕВОРИТ

Зачинене вікно. Дереворит
Із контурами сірого пейзажу.
І шахівниця вимощених плит.
І гнізда ватри, схожої на сажу.

І чорна туга… Лину крізь вікно,
Як птах із неба – коміть головою,-
Мій світ – екран безмовного кіно,
Обрамлений печаллю світовою.

Я сам-один. Закутаний в халат.
Магнітні бурі. Ліки. Лейкоцити.
І сіре тло – ні буднів і ні свят,
Не доберу, як тугу пережити.

Тікаю в думи – виходу нема,
Тікаю в давні спомини – в неспокій
І з туги сам на себе крадькома
Дивлюсь як на приреченого – збоку.

Не повертаю навіть голови,
Дивлюсь на себе в профіль – як
сторонній,
Стою, сховавши в довгі рукави
Закляклий трепет рук на підвіконні.

І так щодня, однісінький як перст,
В тужбі, що душу їсть несамовито,
Я бачу лиш різьбу деревориту
І це вікно – із рамою навхрест.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,33 out of 5)


ДЕРЕВОРИТ - ГНАТЮК ІВАН