Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



ВІКНО В САД

Осінній вітер… Птиця прокричить

і змовкне. І туман обляже птицю.

А я стою у білому плащі

під чорним деревом,

на котрім птиці сниться

весна. І в листя грузнуть каблуки.

І листя мчить із шерехом трагічним.

“Чому з такою спрагою, з таким

дитинством я дивлюсь тобі в обличчя?” –

пита мене коханий. Крізь дощі

пройшов трамвай, од холоду горбатий.

І я собі наказую: “Мовчи!

Ніхто на світі не повинен знати,

що в цьому домі, повному досад,

я не людина – я вікно у сад!”

По світлій шибі котиться сльоза.

І я страхаюсь радісно і грішно

розкрить тобі зелені вікна в сад

і потопити в білосніжних вишнях.

Нема шляху з дерев моїх назад!

Крізь цю бузкову, захмілілу павіть

щодня благословлять тобі і славить

мене –

ВІКНО, РОЗЧИНЕНЕ У САД.


ВІКНО В САД - ЖИЛЕНКО ІРИНА