“Я не забуду буйні вруна…”

Related posts:

1. “В пустелі сизих вечорів…” В пустелі сизих вечорів, в полях безмежних проти неба о, скільки слів і скільки снів мені наснилося про тебе! Не […]...
2. “Повіяли вітри буйні…” Повіяли вітри буйні Да над синім морем; Забилося серце моє Перед лютим горем. Повіяли вітри буйні З холодного краю; Розлучили […]...
3. “Мистецтва радісна принада…” Мистецтва радісна принада, Його прилюбної хвали Ласкавий клич, могутня влада Мене світами повели. Вони роздмуханому зору З’явили праведну красу, Оздобний […]...
4. IV. “Де ти?” Де ти? Хто розв’язав шнур простору, вузлом якого ти була? Не можу я, не можу протверезіти від обезсилюючого алькоголю логіки, […]...
5. “Не забуду я… о ні!..” Не забуду я… о ні! І тепер, коли згадаю, Бачу ночі весняні, Чую шум далекий гаю. На траві, в шовку […]...
6. “Кажу: “Не забуду ніколи”…” Кажу: “Не забуду ніколи”, – А вітер шумить: не клянись. Черешні цвітуть біля школи, Вихлюпують цвітом увись. Кажу: “Я писатиму […]...
7. “Цю грозу не забуду ніколи…” Цю грозу не забуду ніколи: З ріг корови стікає в краплинах сонце. Босий батько заганяє качок у комору. 1964...
8. “Цитьте, вітри! Цитьте, буйні!..” Цитьте, вітри! Цитьте, буйні! В лузі не гудіте! Моє горе лягло спати, Так не побудіте. Ох, заснуло воно в серці, […]...
9. БУЙНІ ПРЕДКИ Вдарив батько спересердя хлопчика малого. Той поплакав, переплакав та й питає в нього: – Тебе, татку, бив твій татко? – […]...
10. ЩЕ РАЗ ПРО СВОБОДУ Як соромно мені за себе – За ті змарновані роки, Коли вважав: земля і небо Гульвісам служать залюбки. Мене не […]...
11. “Цієї ночі птах кричав…” Цієї ночі птах кричав У небо відлетіле. Цієї ночі сніг упав – На чорне впало біле. Цієї ночі уночі Ми […]...
12. БІЛОВИР І Біловире, срібляста буре! Яснотою продми Моє серце, з розпуки похмуре, Що стрясає грудьми. Білошатна полярна завіє! Визволяй із пітьми […]...
13. ОЗНАКА ПРОФЕСІЇ Кажуть Петро сомиська упіймав Боживсь, що правда, клявся урочисто. – Невже ти куме, цього ще не знав Що він довгенько […]...
14. “Хай би гнив я в сирій землі…” Хай би гнив я в сирій землі, Наситивши коріння клена, Щоб шуміла в блакитній млі Снаговита листва зелена. Знала б […]...
15. ЛЮДСЬКІ ПОРИ РОКУ Чотири пори має кожен рік. Ділімо й душу на чотири пори. З весною щастю ми втрачаєм лік, Серед краси не […]...
16. “Я тут колись ганяв м’яча на площі…” Я тут колись ганяв м’яча на площі, Якщо не в будні, то в неділні дні. Тепер вибоїн горбики брудні Й […]...
17. ВІЮТЬ ВІТРИ, ВІЮТЬ БУЙНІ Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться; О, як моє болить серце, А сльози не ллються. Трачу літа в лютім […]...
18. “Віють вітри, віють буйні…” Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться. О, як моє болить серце, А сльози не ллються. (2) Трачу літа в […]...
19. СУПОКІЙ Вечірня мла налляла із вікна мені в кімнату сутінки холодні: все стало сірим – стіни, стіл, вазони і звук струни, […]...
20. “Я ЗНОВУ ЧІТКО ПІЗНАЮ…” Я знову чітко пізнаю окресленість осінніх візій в наскрізь провітренім гаю, в його просвітленості сизій, де облетів останній лист – […]...
21. “Ночі цієї…” Ночі цієї дерева залишені сам не сам із морозивом, нашорошені, гублять шорстке із сивою памороззю листя. І воно закружляло – […]...
22. ВІЗІЯ Я знаю, поїду в Сибір – На старість – в останню дорогу, Зацькований, наче звір, І зловлений нагло з-за рогу. […]...
23. ПАМ’ЯТІ ДЖОНА КІТСА Ми вдвох страждали в Едмонтоні: В британськім ти, в канадськім я. На водах писане ім’я Родило блиски ніжнотонні. Не гордим […]...
24. ПОХОРОН ВАСИЛЯ ГАВРЕЛЯКА Дзвонили дзвони; повними слізьми З дерев холодні падали кришталі… І плакав люд: – О Господи, прийми В долоні теплі спазми […]...
25. “Я мрію про щастя жадане…” Я мрію про щастя жадане, Коли з верховіть навесні Ти вродив, дніпровий каштане, Пречисту пелюстку мені. У теплій долоні крізь […]...
26. ДЗВІН ВЕСНИ Упав, та так невміло, що усі почули і від подиву уклякли й повеселіли, що таки упав, немов цього й чекали […]...
27. СЛОВО (У вінок Т. Шевченкові) Немудрий цар твоє премудре слово Топтав полками – квітли пурпурово Ненатлі болі українських ран! Зухвалий вождь, озлоблений тиран, Його обкраював […]...
28. “Тебе замкнули в цементнову буду…” Пам’яті Василя Стуса Тебе замкнули в цементову буду І заморозили в льодівнику, Щоб не вергав ти в кожному рядку На […]...
29. “Нас польський круль садив на гострі палі…” Нас польський круль садив на гострі палі, Султан турецький вішав на гаки, Щоб ми не йшли у волі квітники І […]...
30. “Сердець отаву, чисту й соковиту…” Сердець отаву, чисту й соковиту, Нехай топтав чи не топтав одчай, Бери, як дар цього земного світу, І пелюстками задумів […]...
31. “Любове, творчости наснаго…” Любове, творчости наснаго, Веди людей до Каджураго, Нехай у камені уздрять Палання тіла, раю благо. Нехай розпалений самець Оголить пристрасти […]...
32. ТРОЄ. Балада На низькодоли впав туман, Встає прерійний пахіт. Ідуть і Джон, і Жан, і Йван – Долають дикий захід. Позаду гордий […]...
33. “Що гордий Рим данину роксолянам…” Святополкові Шумському Що гордий Рим данину роксолянам – Землі моїй – пригноблено платив, У тих реаліях немов із див, Бо […]...
34. “Дививсь козак на профіль амазонки…” Дививсь козак на профіль амазонки І примовляв до чистої краси: “Волає дух, а захват навкоси Цілує спрагло тільції всі члонки. […]...
35. “Татарські люди” бродять по Канаді…” “Татарські люди” бродять по Канаді, По всіх Америках, чужих світах. Де більший долар? Де найменший страх? Яка валюта в золотій […]...
36. “Ні, світе мій, вовік не розлюбить…” Ні, світе мій, вовік не розлюбить Святі поля твої, і небеса, і води. І кожен день життя – то неповторна […]...
37. L. “Зору…” Зору, як рук спаралізованих, не можу піднести. Забув вже навіть смуток за тобою. Пусто, як після похоронів власної душі!...
38. “Чи буде, як досі було…” Миколі Жулинському, гостеві з України Чи буде, як досі було? У тій сатанинській країні Вмиратиме голе село, Тамуючи зойки чаїні? […]...
39. ЗЕМНІ ДАРУНКИ В безтурботному дозвіллі день проходить… і життя… Райські яблука дозрілі рвеш без страху-каяття. Знехотя губами ловиш ягід китицю вабку і […]...
40. КРАЙ ГОРИ По осені сумують край гори, Як жар пекучі, терен та шипшина. З кривавої, огненної пори Їх блискавка безжальна залишила. У […]...