Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ЕЛЕГІЯ

Мов клен осінній – на опале листя
І я дивлюсь на вижовклі листки,
Що і черленним дивом налилися,
І марнозлотицею впали на стежки.

А як буялось, як двигтіли соки,
Які там вирували солов’ї!..
Тепер стою самотній, одинокий
І холод руки стискує мої.

Сутденно так. Але іще не осінь!
Той опустілий клен – душа моя,
І що було, і що в мені збулося –
Оддалеки горить, як полум’я.

1984 р.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 5,00 out of 5)


ЕЛЕГІЯ - БАБІЙ СТЕПАН