ГРАФОМАН

Це – графоман. Я бачу зразу.
З півслова. З першого рядка.
Але як ловко ліпить фразу,
Яка легка, метка рука!
Яка обтічна досконалість –
Ані душі, ані ума.
Куди не кинь – сама банальність,
З якої виходу нема.
Тумани. Зорі. Очі. Ночі.
Полин. Сатин. Ультрамарин.
Та надрукує, хоч не хочеш, –
Він – не один.
Він має вплив. У нього – друзі.
Нема таланту – є талан.
І опускають очі музи,
І торжествує – графоман.

(2 votes, average: 3,50 out of 5)

“Що за епоха була…” Що за епоха була! Нині вона – за горами: Воду бери з джерела, В ліс вирушай за грибами. Хочеш – […]...

ВИБІР Над штормом, над шабельним зблиском, Над леготом теплим в житах Гойдається вічна колиска Маятником Життя. Життю – ні кінця, ні […]...

“Єсть у мене одна…” Єсть у мене одна Розпачлива, сумна, Одинокая зірка ясная; Сеї ж ночі дарма Її кличу, – нема! Я стою у […]...

“І замалий, і неширокий…” І замалий, і неширокий Цей світ без берега і меж, Що з ночі в ніч притихлим оком В вікні дорогу […]...

“Хочеш бути, як монашка…” Хочеш бути, як монашка, Та чинити все опроть: Цілувать голівку цвяшка, Що заходить ніжно в плоть. Хочеш бути, як владчиня, […]...

ЗОРІ В холодні ночі звужуються зорі, немов зіниці божевільного. Моторошно й пильно дивиться Всесвіт – Великий Маг, – піднявши над землею […]...

“СЕРПНЕВИЙ ДЕНЬ ВІДПАЛЕНІВ…” Серпневий день відпаленів, Розлив довкіль тепло – Гіркавим духом полинів Над степом потягло. Полин-гірчак, полин-бур’ян, Пахучая трава, Аж серце гоїться […]...

Дівичії ночі Висушили карі очі Дівичії ночі. “Черниця Мар’яна” Розплелася густа коса Аж до пояса, Розкрилися перси-гори, Хвилі серед моря; Засіяли карі […]...

“Минули літа молодії…” Минули літа молодії, Холодним вітром од надії Уже повіяло. Зима! Сиди один в холодній хаті, Нема з ким тихо розмовляти, […]...

ТРЕТІЙ ДЕНЬ РІЗДВА. СТЕПАНА “Поету-мученику…” написав мені у дарчому написі у 1989 році тувинський поет Даржай Чи знали – хто імення обирав Мені – […]...

“День минув і згас у потойбіччі…” День минув і згас у потойбіччі, Засвітились зорі, наче свічі. Оповила простори пітьма. От і все. Погаснув – і нема. […]...

Пиши на адресу літа Пиши мені на зелену адресу літа. Послані поцілунки твої стануть найкращими новинами. Вранці знову про мою нову книжку писали в […]...

ВЕСНА (“Росте Антонич і росте трава…”) Росте Антонич і росте трава, і зеленіють кучеряві вільхи, Ой, нахилися, нахилися тільки, почуєш найтайніші з всіх слова. Дощем квітневим, […]...

ПАРТИЗАНСЬКИЙ ЛІС Хмари купчастих сосен Течуть в жолоби долин, І падають сиві роси На голубий полин. Полин і кошлатий нежер Горбищами поросли […]...

РЕТРО У стилі ретро – тихий жаль За тим, що одійшло. І знов у моді пастораль, Модернові на зло. І допотопний […]...

“Не сперечайтеся, колеги…” Не сперечайтеся, колеги, Нема причин, нема підстав, Найкраще Богу помоліться, Щоб освятилися вуста. Не сперечайтесь, не сваріться, Нема святого поміж […]...

“У присмеркові доброї дібровості…” У присмеркові доброї дібровості пшеничний присмак скошеного дня. На крутосхилах срібної дніпровості сідлає вічність чорного коня. Киреї хмар на плечах […]...

“Один лишився сам на сам…” Один лишився сам на сам. Нема ні кревного, ні друга. І любкою – помститись туга, і туга – подругою дням. […]...

ЗОРІ-ОЧІ Зорі-очі, очі-зорі Тут і там, Тут зорять – до дна прозорі, Там зорять – як іскри в морі… Зорі-очі, очі-зорі, […]...

БАЛАДА ПРО ОДНЕ ЗАПІЗНЕННЯ Ех, талан – гіркий полин, Туга удовина. Був у мами син один, Золота дитина. Доглядала як могла, Рук не покладала, […]...

Такої ночі Ніч темна, як ревнощі Отелло, овіяна пахощами лаванди, запахом сосен і моря. Такої ночі впала Троя. Такої ночі прийшли за […]...

ВАСИЛЬ МИСИК Чому покинув дім, полин, – Степи свої квітучі? Стоїш тепер, як перст, один На потьмянілій кручі. Промарнувалися літа У гуркоті […]...

З ВІКНА Синиця в шибку вдарила крильми. Годинник став. Сіріють німо стіни. Над сизим смутком ранньої зими Принишкли хмари, мов копиці сіна. […]...

“Цієї ночі птах кричав…” Цієї ночі птах кричав У небо відлетіле. Цієї ночі сніг упав – На чорне впало біле. Цієї ночі уночі Ми […]...

КАРПАТСЬКІ ЯБЛУКА Яблука звалися райськими, Райськими ночі були. Понад борами космацькими Хмари вінками пливли. Річка в долині світилася, Срібна од місяця й […]...

ОПІВНОЧІ О дванадцятій в хаті тихо, О дванадцятій в хаті ясно, О дванадцятій ночі в хаті. Місяць хилиться над причілком, Зорі […]...

Про жінок Пригадай собі голос матері, Як хочеш почути совість, Пригадай собі руки милої, Як хочеш повернути щастя, І дівчинці семилітній З […]...

ГОЛОС ТРАВ Після стін, котрі пам’ять обтяжують, наче Гніт пекельний, що здавлює дух, Скільки ніжності в мене до тебе, будяче, І до […]...

2. ЗАСПІВ ДО ПОЕМИ Нехай місяць із зорями Дивиться у воду, А я гляну-задивлюся На дівочу вроду. Любо місяцю з зорями В воду виглядатись, […]...

“В царстві ночі степової…” В царстві ночі степової, В царстві ночі серед літа – Ти зі мною, я з тобою, А над нами – […]...

ПОЛИН Матусю, десь ти за імлою в життя вслухаєшся моє. І сивий докір наді мною тремтячу ниточку снує. Мій вік уже […]...

ОДИН ОДИН Число Що Манить Все Мою Уяву Йому На Славу Вірша Пишу Я. Не два Не три Не п’ять Не […]...

“Без тебе світ – це тьмавий морок…” Без тебе світ – це тьмавий морок. Без тебе не біжить вода. Без тебе кожен камінь – ворог, Подушка каменем […]...

КОЗАК Куда ж ти, козаче, на карім на коні – Ци з орли в заліжку, ци з вітром в погоні? Ні […]...

Вечір (“День відходить, кудись поквапившись”) День відходить, кудись поквапившись. Вечір. Тиша. Тебе нема. І в рояля холодні клавіші білі-білі, немов зима. Три зорі, мов тугі […]...

В ЦАРСТВІ ЛІСІВ Смерековий океане, розплещи мої думи, Зелений океане, всупокій мої очі, Цілющий океане, залікуй мої ноги з дороги. Кукання флояр сивих […]...

MATER DOLOROSA Страдальна мати В темну, чорну ніч віяли вітри. Срібних зір не ліч; мерехтять лиш три. Три самітні зорі, наче сльози […]...

МИНАЮТЬ ЗИМИ Минають зими і надходять весни З поживою для птахів і тварин. І кучерявий вітер із-за Десни Розбризкає в лугах ультрамарин. […]...

МАНДРИ В путь нічого збирати не буду: Є тютюн і книжки, сухарі. Десь піду я спокійно між люди, Поклонюся вечірній зорі. […]...

ЗІ СТАНЦІЇ, ВІД РАЙЦЕНТРУ Пшениця, і соняхи, гуркіт машин, І терпко, і солодко пахне полин. Минають автобуси, “Татри”, таксі, А я собі тихо іду […]...

Related posts: