Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ГРАФОМАН

Це – графоман. Я бачу зразу.
З півслова. З першого рядка.
Але як ловко ліпить фразу,
Яка легка, метка рука!
Яка обтічна досконалість –
Ані душі, ані ума.
Куди не кинь – сама банальність,
З якої виходу нема.
Тумани. Зорі. Очі. Ночі.
Полин. Сатин. Ультрамарин.
Та надрукує, хоч не хочеш, –
Він – не один.
Він має вплив. У нього – друзі.
Нема таланту – є талан.
І опускають очі музи,
І торжествує – графоман.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)


ГРАФОМАН - ЛУКІВ МИКОЛА