Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



ПОЛИН

Матусю, десь ти за імлою
в життя вслухаєшся моє.
І сивий докір наді мною
тремтячу ниточку снує.

Мій вік уже на перевалі.
Буває, в тузі спом’яну,
як ти від болю рятувала
мене настоєм полину.

Ой полине, полиночку,
гіркий ти, аж синій.
Терпи, терпи, мій синочку,
рости мені сильним!

Пече полин полиново,
пече, та не дуже.
Рости сильним і здоровим,
синочку недужий.

Димів мережкою сухою
полин зухвалий у снопах.
Його крутою гіркотою
навіки хліб святий пропах.

Не раз бувало гірко, нене,
і громом час мене палив.
Та я не плакав, що у мене
життя гірке, немов полин.

Ой полине, полиночку,
гіркий ти, аж синій.
Терпи, терпи, мій синочку,
рости мені сильним!

Пече полин полиново,
пече, та не дуже.
Рости сильним і здоровим,
синочку недужий…

Матусю, десь ти за імлою…
Дивлюся тужно вдалину
і наче бачу:
над тобою
сивіє кущик полину.


ПОЛИН - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО