ЩЕ ТЛІЄ ЗГАРИЩЕ СЕЛА

Related posts:

1. ВЕЛИКІ СЕЛА Великий Житин, Великі Цептцевичі, Великий Стидень… Народе мій, оце твої джерела, Колиски твого роду і надій. Вросли могутньо ці великі […]...
2. СІНГАПУРІЯНА Блиснув місяцем, жухнув ніж На облавку чужої баржі. І хрипучим наказом “Ріж!” Прошипіли під’юдно старші. Сталось нагло – і враз […]...
3. ДУМКА-БАЛАДА ПРО СОПІЛКАРЯ Фашисти утікали манівцями Від праведної помсти і розплати. І білий птах зими над ними каркав, І біла смерть над ними […]...
4. ПРИТЧА ПРО НЕНАВИСТЬ Посварились друзі за межу колись, І ненавистю їхні серця запеклись. Один одному смерті швидкої хотів, Так жили вони довго, заковані […]...
5. “Дача була край села…” Дача була край села, Срібно тремтіла трепета. Господи, як ти знайшла Посеред ночі поета! Як ти несміло ввійшла, Як дарувала […]...
6. “Через поле стежка до села…” Через поле стежка до села, А навколо – океан пшениці. Добре йти з думками наодинці У краю, де молодість пройшла. […]...
7. “Не прости, як присягу порушу…” Не прости, як присягу порушу, Не зогляньсь на благаючий крик, – Запали смолоскипами душу, А гріховний мій вирви язик. І […]...
8. “Далекий вогник в полі край села…” Далекий вогник в полі край села Посеред ночі тліє, мов жарина. І мимоволі в темряві людина Іде на поклик світла […]...
9. “Колись і ми впадемо під хрести…” Колись і ми впадемо під хрести… Але допоки це життя нести – Люби його у проявах усіх, Люби ці сльози […]...
10. КОПИЦЯ Скиртували слова У копицю – Сіли відпочити. Рости, копичко, Рости – Вистачить На довгу зиму....
11. ДЕМОН РУЇНИ Сконцентрована ненависть вибухала вулканом, гарячою лявою смолястих слів заливала все живе довкола, очі загрозливо горіли вогнем окаянної злоби, розжарені брили […]...
12. “Роси, роси, дощику, ярину…” Роси, роси, дощику, ярину, Рости, рости, житечко на лану, На крилечках, вітрику, полети, Колосочки золотом обмети. Як достигне житечко на […]...
13. СОСНИ Є щось журливе в колиханні сосен У дзвоннім шепоті похмурих верховіть Блакитить небо в душу шле привіт А на душі […]...
14. “На відногах темної Ками…” На відногах темної Ками, За дротами зрубів Мордви Голосними кличе віками Гомін помсти – в серце Москви! За Уралом і […]...
15. ГРИГОРЕНКО Коли на цвинтар батька ніс, Померлого у голод, Слізьми вмивався степ і ліс І брав за бари холод. Як нили […]...
16. РАНКОВИЙ СОНЕТ Ти – вся любов. Ти – чистота, Довірливість благословенна. Твоя краса мені свята, Твоя любов мені священна. Трояндо неба і […]...
17. МАЗЕПА XVII Палій на каторзі. Несила Йому дивитись на сніги. І м’ясо до кісток проїли Йому іржаві ланцюги. Поміж дерев виття звірине, […]...
18. ТРИ ФРАГМЕНТИ “СЛОВА” 1. Криво летять ратищ іглиці. З хмари латать віщиві-птиці. Чорною гиччю дими ріжуть обрій. Хижо кигичуть птиці недобрі. 2. З […]...
19. БЕЗДОЩІВ’Я Гірчить полин… і пилюга гірчить, І сива мла висить над косогором, І пересохлим голосом кричить В гарячім небі перелітний ворон. […]...
20. “Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі…” Пам’яті Василя Симоненка Наш Василь іде по найдавнішій у світі дорозі З розплющеними 28-літніми очима Наш Василь іде по останній […]...
21. ВИШИВКИ І скопала грядочку завбільшки із латочку. Посадила квіточку – червоненьку цяточку. Рости, рости, квіточко, під вікном все літечко. Квітонька не […]...
22. “Не плач, малий. – Жалію і картаю…” – Не плач, малий. – Жалію і картаю. Розбитий ніс і порвані штанці… Собі на думці іншу гадку маю: Високий […]...
23. “Я не знаю…” Я не знаю, що сказати. Може, буде інший раз. Обраних – не обирати, убивати скаче час. Коник б’є копитцем глину, […]...
24. ЧЕРВОНІ АКОРДИ 1917-ГО Рушаймо! Вже немає нам зупину. На бій, пролетарі, плугатарі! Встає з колін страждальна Україна До спалахів Жовтневої зорі. І давній […]...
25. Весна до нас рік-річно повертає Весна до нас рік-річно повертає, Рік-річно кожне дерево цвіте. Та серце людське раз лиш процвітає: Коли настане верем’я святе. Скажіть, […]...
26. ШУМ ПОЛІВ (“Над Кобзарем”) Поля мої! Суворі таємниці Я відчуваю в плескоті хлібів – Здається, сотні змучених рабів Звели до сонця стомлені правиці. Зелений […]...
27. ДИТИНКА Темної ночі коло воріт Хтось стукотить; Панська служанка вийшла у сіни: Коло порога мізильна дитина В золотім кріслі сидить. – […]...
28. “Гора кличе. Але то жінка…” Гора кличе. Але то жінка. Скільки на ній квітів.., а в прірвах золота, що болить і не встигає побути болем […]...
29. КОЛИ Я ХМЕЛЕМ ПОВІТРЯ ВПИВАЮСЬ Задоволений життям, я щойно сміявся, радів, як дитина. Та пронизав мене смертельний холод. Саме тепер, коли я хмелем повітря впиваюсь, […]...
30. ПОЛИН Матусю, десь ти за імлою в життя вслухаєшся моє. І сивий докір наді мною тремтячу ниточку снує. Мій вік уже […]...
31. “Рости, мій сину…” Рости, мій сину, я тебе навчу стару косу мантачити і вдосвіта з росою зорі класти у покіс. Мій сину, знай […]...
32. ТИСА. ТИС На вигинах пружна, як тисовий лук, Ти линеш із лісу до лагідних лук, Пронизуєш простір, як тисовий спис… Скажи мені, […]...
33. “Дорого, доріженько з отчого краю…” Дорого, доріженько з отчого краю, завіяна снігом, що й сліду немає… Торохнеш бідою, зведешся стовпом, зітхнеш під п’ятою скрипучим мостом. […]...
34. В КІНЦІ ГРЕБЛІ ШУМЛЯТЬ ВЕРБИ В кiнцi греблi шумлять верби Що я насадила… Нема того козаченька, Що я полюбила. Ой немає козаченька, – Поïхав за […]...
35. ЦВИНТАР НАД ВІТОЮ Десь тут шлях свій починала Віта, Туманами сивими повита. Від ріки, яку шукати годі, Залишилась назва у народі. Віта, Віта! […]...
36. ГОЛОД Над полем сохлим Мертві вітряки, Немов хрести над віршем Відзабутим… Руки несила підвести… Ще гірша, о, ще гірша Доля буде. […]...
37. Я знаю силу слова Я знаю силу слова – воно гостріш штика і швидше навіть кулі, не тільки літака. Воно проміння швидше, в нім […]...
38. Лиш журавлині голоси того продовжать “Умерти й сліду не покинуть на обікраденій землі”. Т. Шевченко лиш журавлині голоси того продовжать кого корогвою розіпне відчай над […]...
39. ЗІРОЧКА Ой заблищала зірочка на небі Та й простяглася стрілкою по небу, Та й покотилась вона на долину, Та упала вона […]...
40. ПРИСВЯТА Не світлий спокій дорогих глибин Прозорої і чистої науки, Не золоті натхнення орхідеї – З ласкавости незмірної своєї Пошли мені, […]...