МИКОЛА БАЖАН. 1962
(це ж яка озарінь напросилася третього дня.
це ж яку непричетність означують леза і стопи.
це на тлі конотопа не менше ніж три конотопи,
обірвавши оздоби, на плаху спинають коня.
навсібіч козаками штахетів обклеєні стропи –
веремія зітхань, спантеличена посохом дня.
буркуном вороним закосичене вівтареня.
то копають цей світ під фундамент, немов під окопи…
їх не менше, ніж голос, що проситься меншим в траву.
потерпання історії вщерть потерпанням історій:
я не з того острога собі осторогу зірву.
є багато простертих, а кажуть – великі простури.
упираються в бані ці схрещені сходи на хори).
під облатку покори викреслюю першу главу
(3 votes, average: 2,67 out of 5)Related posts:
- СВЯТИЙ МИКОЛА Святий Микола з Пеньківки, Брат святої Варвари В шальованій хусті з торочками, Не мореплавив до Смирни І не вдіяв жодного […]...
- Новочеркаськ, 1962 рік I З давніх-давен, при всякій владі, Без тяганини, зайвих слів, Російські вузи були раді Прийняти “братиків-хохлів”… У рідний, свій не […]...
- МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ – Марієчко, качки у небі!.. Сладо! До ранку й спогад вітром віднесе. Ти знов мені привидишся Елладою, А я собі […]...
- МИКОЛА ЗЕРОВ Немов нестримний, пристрасний рапсод, В античні гори торував догори, Різьбив сонети, карбував еклоги І мідний дзвін Горацієвих од. Для тебе, […]...
- “Мої протектори – Микола Скеля…” Кмітливим читачам Мої протектори – Микола Скеля, Архистртиг Михайло Каменюк, Ребро й Братан, що підняли бунчук На партократичний гніт полішинеля. […]...
- “це звільнення – і Ти його звели…” це звільнення – і Ти його звели. навсмак слова, народжені з початого. є книга трав, що рястом запечатана, – її […]...
- МИКОЛА ЗЕРОВ. 1937 ці надужито кволі небеса – їх сонна міць навздогадки бісила. яка зима! яка душа красива мій наголос від голосу спаса… […]...
- “Цей сніг іде – такий величний!..” Цей сніг іде – такий величний! – немов наприкінці історії… Стримить до серця по дотичній і захлинається просторами. Життя й […]...
- ЯКЕ НАМ ДІЛО ДО ТОГО? Яке нам діло до того, Що дикий злюка козакує? Аби не руйновав добра мого, А ближнього нехай собі руйнує, Яке […]...
- СВАХА ДОМАХА Як женитися задумав Панько Костомаха, Прителющилась до нього тітонька Домаха. – Ти бажаєш оженитись? Це хороше діло. Бери собі Куцу […]...
- СВЯТ-МИКОЛА Зимою бачу ще свою вітчизну, Як вод замовкне сопілкова гра, Дзеркальним замком стане водограй, І ляже на ліси тяжка білизна. […]...
- “Богомолець Микола, патрон моряків…” Богомолець Микола, патрон моряків, Повіз мене в Грецію. я знаю, це втеча від Вас. Але тут у Гелладі, Замість кадити […]...
- КОШУ ТРАВУ В садку, де я кошу траву, Дерева вікові обкошую – Немов струну задів живу, Що нею сад, птахів тривожу я. […]...
- ПТАХ СИДИТЬ НА ГІЛЦІ Сидить птах на гілці, на дереві, що розгалужується від його ніг, притискає кольорову голову до ока, великого й прозорого, як […]...
- “У вічність ідуть ветерани війни…” У вічність ідуть ветерани війни, між нас їх все менше і менше. Несуть заміновані болі вони, від ран у санбатах […]...
- ЩО ЧИТАТИ Синку, не читай книжок з нашої історії – не припадай до криниці нашого історичного досвіду: ні “Літопису Руського”, ні “Літопису” […]...
- Від ревнощів стільки трагічних історій Від ревнощів стільки трагічних історій, Та ми не вчимося нізащо. Як любить тебе, не потрібен ніхто їй. Не любить – […]...
- КОНВАЛІЇ Плачете? – плачте: свічка розтане на вшпиленнях башти – свічка розтане – смерть. Келих востаннє пінявий вщерть. Завтра: світанок вирине […]...
- МОНОЛОГ Ми вже собі казали, Господи, усе – в розмовах, що ростуть, мов вишні, що вдихують корінням чорнозем і ділять нас […]...
- СТУКАЧ …ав …ив …ів …ав би …ив би …ів би той того той того той того товаріщ майор коли мій колєга […]...
- “О Україно! Хай нас людство судить…” О Україно! Хай нас людство судить, – Тобі одній – думки і кожній рух! Твоїм щитом – гарячі наші груди, […]...
- “Палаючі пили пустелі…” Палаючі пили пустелі Пошли до кінця життя, Щоб далей вали веселі Вергали вогонь виття, Щоб вихори в наглім свисті Карали […]...
- ВІРШ АМЕРИКАНСЬКОГО ЗБОЧЕНЦЯ Переклад присвячується Аліні дівча пухнасте у короні маковій їсть пластівці й дурниці милі меле між індіян оплачених-оплаканих за те що […]...
- “Співучі обриси роденівської Музи…” Співучі обриси роденівсьої Музи, недоторканна мармурова плоть, той вигин рук, важкий туман волосся, тонке одухотворене лице. Такою ти з’являлася, о […]...
- “Загнуздані…” Загнуздані крижасті ясени дрижать і рвуть гнуздечки вітру. День вкопаний. По щиколотки в землю. Верба, мов день, обчухрана, ребриста, прорвалась […]...
- “Воістину! Нема нічого в світі…” Воістину! Нема нічого в світі над голубу траву… Лицем впади і не дивись, не дихай: легко. Хвилі тобі ворушать милі […]...
- “Осінній вечір морозом дихав…” Осінній вечір морозом дихав У небі місяць, немов п’ятак… Вона пройшла непомітно, тихо, Голівку мило схиливши так. Вона пройшла – […]...
- “МЕНШИЙ БРАТ” Розпившись по шинках, мужва-злодії Вночі дом божий, церкву, обікрали. Тверезі соцькі й старшини сільськії Отамана злодійського піймали. Піп злодіяку зве […]...
- 02. ОРЕЛ І ЛІТАК Орел, король просторів, вдаль летів, над полову мідь піль, синь моря лав, над опар хмар шлях крил його дрижав. Враз […]...
- ОЛЕГОВІ ЛИСЯКОВІ (напис на книжці) Настане той день неневзначай Із ночі і темноти. У ряди за стрілецький звичай Стануть такі, як і […]...
- Панночко з блакитними очима Панночко з блакитними очима, панночко з блакитними сльозами, як мені хотілося навчитись бути з вами і не бути з вами. […]...
- “Коли ми йшли удвох з тобою…” Коли ми йшли удвох з тобою Вузькою стежкою по полю, Я гладив золоте колосся, Як гладить милому волосся Щаслива, ніжна […]...
- БЕНКЕТ Що, горілка там чи кров? Плеще, плеще чарка пінна, Ну ж, голубко, ну, незмінна, Як не втіхи – дай отрути! […]...
- БУТИ! Те, що було, що є, що буде, уже в мені, іще в мені: цього не візьме днів остуда, час людства […]...
- ВЕСНА Весна, весна, година мила, Як гарно ти, як пишно ти Долини, гори звеселила, Скрізь-скрізь розкинула квіти: Усе кругом зазеленіло! Чого […]...
- ТИСА. ТИС На вигинах пружна, як тисовий лук, Ти линеш із лісу до лагідних лук, Пронизуєш простір, як тисовий спис… Скажи мені, […]...
- РОЗДУМИ БІЛЯ ЦВИНТАРЯ Зупинився край кладовища – Ні історії, ні імен… Духу прагнеться вище, вище, І сягати глибоких давен. Але пам’ять на диво […]...
- НА ЦЕНТРАЛЬНОМУ БУЛЬВАРІ Прощай бульвар, окраса міста, Що сяйно квітами горів. Зелена віхола іскриста, Птахів у небі диво – спів. Прощай бульвар… Метал […]...
- “Схилившись на руку, дивлюся я…” Схилившись на руку, дивлюся я В вечірнє крайнебо далеко і глибоко. І чую: проситься душа моя Туди, де потонуло в […]...
- СІМ ПИТАНЬ Як боятися менше? Як піднятися вище? Як поглянути ширше? Як зрозуміти краще? Як висловитись точніше? Як вірити сильніше? Як жити […]...