Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






РОЗДУМИ БІЛЯ ЦВИНТАРЯ

Зупинився край кладовища –
Ні історії, ні імен…
Духу прагнеться вище, вище,
І сягати глибоких давен.

Але пам’ять на диво куца
І про корінь не зна гілля,
І той світ різноликий – всуціль
Тут зрівняла, накрила земля.

Хоч би скалочку з того глека
Що носив життя уповні…
Лиш церковна сумна картотека
В невиразній тій далині.

Лиш горбочки позападали
В непролазному гущаку,
Все навіки земля сховала,
Проковтнула у безвість гірку.

Тогочасні навіть дерева
Впали вже. І слідів нема.
Не проступить ніщо й із мрева,
Над усім – забуття зима.

Бо ніхто не відмічений Богом,
Хто б проламувався крізь час
І, святкуючи перемогу,
Вчив би вдячної пам’яті нас.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,33 out of 5)

РОЗДУМИ БІЛЯ ЦВИНТАРЯ - БАБІЙ СТЕПАН