Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Не розлюби мене, не відлюби…”

Не розлюби мене, не відлюби.
То ж скільки там лишилося… ще трохи…
Будь леготом і сонцем для плавби
З епохи світла до вогню епохи.

З пів погляду вічуй мою печаль,
Так, як учора ввечері уміла,
Щоб сумнів тамувався та відчай,
Щоб зажило, минулось, відболіло…

Не розлюби мене, не відлюби…
Не в епізоді ж ми – у передмові.
Не з лестощів живем, не з похвальби –
З надійності всесильнох любові.

Усе в тобі, мій лікарю й жоно,
Усе в тобі, що відбуло чи буде.
Коли на світі щось мені й дано,
То це таки твого кохання чудо.

Тобі – душі незаймані скарби,
Допоки Хронос наші миті струмка.
Не розлюби мене, не відлюби,
Мій друже, однолюбко, однодумно.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 1,67 out of 5)

“Не розлюби мене, не відлюби…” - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР