Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові





“О, як багато я в собі згубив…”

О, як багато я в собі згубив
І як багато загубив у інших,
Коли писав такі холодні вірші
Про те, як я кохану не любив…

Чи був я щирим? Мабуть був у мить,
Коли мені хотілося любить
Й коли мене, здавалось, не любили,
А може й справді, справді не любили.

Одні слова – і різнії серця,
Як однослівна й різна рима ця…

Я був під сонцем, ніби під дощем,
І під дощем я був, немов під сонцем,
Я був свого кохання оборонцем
І відчував якийсь тривожний щем,
Якусь непевну, мовчазну тривогу –
Так, ніби я комусь вказав дорогу,
Котра веде в таку далеку даль,
Якої сам я не сягнув, на жаль.

І жаль мені було свого життя
Без ласки, без пробачень, спочивання,
І так мені хотілось співчування,
Що був жорстоким я без співчуття…

А як любив тебе я, як любив!
(У це тепер ти, мабуть, не повіриш).
Я навіть присвятить тобі не смів
Найкращий, не написанній ще вірш…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)

“О, як багато я в собі згубив…” - ТРЕТЬЯКОВ РОБЕРТ