Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



“Мабуть, судилось мені так до смерті самої…”

Мабуть, судилось мені так до смерті самої
Йти все за вами лісами, повитими в мряку,
Класти вогонь свій по другому боці долини.

Вранці – зриватись і бігти над ваше кострище,
Видом тулитись до вільх, тихих свідків обіймів.

Мабуть, і там, у понурих країнах мовчання,
Йтиму за вами лісами, повитими в мряку,
Вранці – шукатиму слід ваш у росяних травах.


“Мабуть, судилось мені так до смерті самої…” - ОЛЬЖИЧ ОЛЕГ