Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

“Мабуть, судилось мені так до смерті самої…”

Мабуть, судилось мені так до смерті самої
Йти все за вами лісами, повитими в мряку,
Класти вогонь свій по другому боці долини.

Вранці – зриватись і бігти над ваше кострище,
Видом тулитись до вільх, тихих свідків обіймів.

Мабуть, і там, у понурих країнах мовчання,
Йтиму за вами лісами, повитими в мряку,
Вранці – шукатиму слід ваш у росяних травах.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,00 out of 5)

“Мабуть, судилось мені так до смерті самої…” - ОЛЬЖИЧ ОЛЕГ