Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Спрага прагнення вічності…”

Спрага прагнення вічності
запеклась на людських устах,
і минущий,
я – вірю в яскраве безсмертя!
Черепашачий рід,
чи трьохсотлітній птах –
Тлінь в порівнянні з нами
в оцій круговерті.
Сила духу,
що рветься із надр і глибин,
Що горить синім полум’ям
рідного неба
над потерзаним тілом –
віки боротьби! –
Мов короста, кати
обсипалися з тебе…
Печенігові стріли,
татарський кривий ятаган,
Вишневецького паля
і шаблі шляхетні нещадні
з того тіла стирчать…
Б’є вогню ураган –
косить орди тевтон…
та стоять за безсмертя нащадки.
Сила духу,
що рветься із надр і глибин,
клекотить в кожнім серці,
наповнює груди.
Хай спливають у морок
безмовні гроби, –
Наші радощі, біль наш –
душа наша – буде!

1976 р.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,33 out of 5)

“Спрага прагнення вічності…” - БАБІЙ СТЕПАН