Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ПРАГНЕННЯ

Чудний кентавр із головою бога
І тулубом могутнього коня
На небо вибіг і жене якомога.
Куди жене? Не знає. Навмання.

В тім поспіху палає око боже,
Як сонце, мерехтить з перенапруг;
Свого потворства витерпіть не може
Закований в звіряче тіло дух.

Кентавр біжить. (Це людськості подоба!)
Жага розбитись. Визволення стрес.
Звір збутись прагне мислячого лоба,
Бог прагне вийти в простори небес.

22.VІІ.2006. Гущанки

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

ПРАГНЕННЯ - ПАВЛИЧКО ДМИТРО