Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

“Щоб не сягнуло мужнє повноліття…”

Щоб не сягнуло мужнє повноліття
Свого зеніту, подвигу й краси,
Віддавна косить українське квіття
Ворожа сталь московської коси.

Та щоб дорідне достало зерно
І мозок повинив пустоту голів,
Трипільська даль блакитніє озерно
І палахкоче золотом полів.

О рідна земле! Напувай стеблини,
Що воскові плекають колоски!
Спадкова сила кожної зернини
Перетривала навісні віки.

Я вірю в сонця радісне причастя,
З якого щедрий виросте врожай.
На засів зерна, повні та гранчасті,
Народе волі, завжди зберігай!

1974


“Щоб не сягнуло мужнє повноліття…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)