Жовтень. Вечір
Ми ввійшли в цю осінь, як в алею…
Осене, прийми нас і помилуй!
Гіркота земного привілею:
пережити світло, мов помилку,-
як над нами болісно смеркає! –
тонко рветься день, аж нам відкрилось;
полум’я минає і зникає,
щоб золою стати, ніби Крилос*.
Але спалах! наче засвітила
барва крові з розписів настінних,
барва меду, ягоди і тіла –
відблиски дерев на наших тінях.
Ми йдемо крізь темінь, як снігами,
світло ночі сходить, ніби проща,
Ця земля, що стигне під ногами,
з кожним кроком більша і дорожча.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)Related posts:
- Скупа природа наших середмість Скупа природа наших середмість: на тлі домів, незрима і знищима, хода дерев. Читаймо це очима з повільних віт, немов бентежну […]...
- МЕДОВИЙ МІСЯЦЬ 1. Мехіканська затока раннім березнем немов розплесканий холодний язик лиже наші одружені стопи і випльовує минуле з наших тіл стоїмо […]...
- МИ ЙДЕМО В БІЙ Стрілецька пісня Ми йдемо в бій, ми йдемо в бій По згарищах руїни, За рідний край, за нарід свій, За […]...
- Нехай уже не нам – солодкі ягоди Нехай уже не нам – солодкі ягоди й вода з ключа, шовкова і правічна, і дві легкі долоні, спраглі злагоди […]...
- ЖОВТЕНЬ Зрадив паву пісок ворушкий: буде пух в набивні подушки; буде сон, мов каблучка з руки, – коти-коть, золоті голівки… В […]...
- ЖОВТЕНЬ Тріпотять на вітрі явори, Шурхотить і опадає листя. Проти сонця світяться бори, Наче з бронзи чи із міді литі. В […]...
- “Тільки двічі живемо…” Тільки двічі живемо. Раз – у світі білім-білім. Тож сумуємо і квилим, Як до іншого йдемо. А тоді ще в […]...
- Щойно скресло царство імли Щойно скресло царство імли. Тремтять ніздрі кожній самиці. і оленячі роги летять у лісах. І в чеканні сильнішого мре олениця. […]...
- “цей час – як обростання хвилями…” цей час – як обростання хвилями. по колу ширяться тіла. і лиш деревами похилими відпочиває омела. стікають крильцями до кореня […]...
- Вечір (“задивляємося в криницю”) задивляємося в криницю щоб нічого не думати задивляємося в криницю яка наших вчорашніх облич не пам’ятає тільки сьогоднішні власні очі […]...
- “Парота. Тиша. Стрижені газони…” Парота. Тиша. Стрижені газони. І близько так, на відстані руки, Сигналять в по довкіллі електронно Поміж дерев вечірні світлячки. На […]...
- СВЯТИЙ ВЕЧІР Дзвіночок дзвонить, дзвонить, дзвонить, Все місто в світлі, в раю тоне, Аж до касарні б’єся ехо, Бо в тій касарні […]...
- ЛІТНІЙ ВЕЧІР Від спеки місто важко дише, й чоло його шорстке й червоне під віялом нічної тиші поволі стигне і холоне. Тремке […]...
- “Той спогад: вечір, вітер і печаль…” Той спогад: вечір, вітер і печаль пронизливого тіла молодого, що в двері уступилося, халат пожбурило на спинку крісла – й […]...
- “Жовта нитка буде. Нитка жовта…” Жовта нитка буде. Нитка жовта. Жовта барва горбиться, як віск. Ти не щез – на полотні зійшов ти проступаєш, як […]...
- БИКИ Й БУКИ Потік рослин клекоче над землею. Лісу лави мов мрячні мури. Б’ють джерела зелені над пнями і меду жовте полум’я в […]...
- “На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер…” Колихайтесь, тераси дерев… П. Г. Тичина На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер У прозорих пазурах листя дере. Чорнопері круки, […]...
- “Ой ні, ще рано думати про все…” Ой ні, ще рано думати про все. Багато справ ще у моєї долі. Коли мене снігами занесе, тоді вже часу […]...
- “Росте тривоги чорний парашут…” Росте тривоги чорний парашут: у грудях розкривається – і тисне, аж витискає серце крізь горлянку… Із шкаралущі тіла братчик Брут […]...
- (КОЛО) Місто немов сузір’я. Як часто, блукаючи, йшли ми на світло домів, від яких не лишилося й каменя!.. І хто нам […]...
- ЕПІЧНИЙ ВЕЧІР Під прапором мідянолистих буків, де сонце покотилось вогняним тарелем, засмаглі хлопці, мов джмелі на луках, гудуть, і вибухає пил з […]...
- IX Allegretto. Сад-пантеон САД між землею і небом ніби міст підвісний ніби міст підвісний провисає між небом і долом земним САД наче міст […]...
- “Промкнулося світло і впало на світле – ясне…” Промкнулося світло і впало на світле – ясне, а зверху осоння яріло зелене; зітхання злетіло, засвічене днем, немовби душа відлетіла […]...
- Завтра завтра відмовилося вислухати нас сьогодні розклало шахівницю днів і ночей і дає нам мата задихано йдемо в учора так хотілося […]...
- ДІВИЧ-ВЕЧІР “квіток, Марись, квіток покля не маш діток, будеш мала діти впадуть з тебе квіти”. “відчини, Боже, ворота, бо йде на […]...
- ТИ Я люблю твій стан Я закоханий у згиби тіла В тобі і Стріндберг і Ростан Як затремтіла Прекрасна ніби станс […]...
- ВЕЧІР У СТЕПУ Вже хмари бгаються в клубки червоні; Поля роси вечірньої жадають; Дзеленькає дзвоником поштар, і коні В долині куряви не підіймають. […]...
- “На пагорби, на вечір, на вітри…” На пагорби, на вечір, на вітри зір посила свій подив і відвертість: далеко – жить, далеко – йти з гори […]...
- НЕЧИМНЕ Від Скулина крізь хащі лісові – До озера, правічного болота, Де навкруги дуби сторожові І ліс – стіною, захист і […]...
- Врешті дочекалися і ми благої вістки З циклу “Нотатки фенолога” Врешті дочекалися і ми благої вістки: прах дорожній гілкою і квіткою запах – знову городянки, мов […]...
- Щойно червень, а пахне від лип, ніби в липні З циклу “Нотатки фенолога” Щойно червень, а пахне від лип, ніби в липні – переповнена дійством напружена мить. Передчасні світанки, […]...
- Опівнічний політ з високого замку авжеж не райський сад не світять помаранчі загублено стежки і втрачено сліди а все що є у нас ліхтарик на […]...
- СИВИЙ БДЖОЛЯР Пам’ті батька В білім завої, в бджолинім рої в травні наш сад. Сонячним віє тепло на вії пелюсткопад… Над головою […]...
- ПАМ’ЯТЬ ДУШІ Це ніби сон. Але ж не сон – видіння, Яке прийшло з людської глибини. Душі в віках не пізнане бродіння, […]...
- ПАМ’ЯТЬ ДУШІ Це ніби сон. Але ж не сон – видіння, Яке прийшло з людської глибини. Душі в віках не пізнане бродіння, […]...
- ТІНЬ СІЗІФА В корчах і в кручах умирають міфи. Чугайстер щез. Покаялись нявки. І тільки ми, подряпані Сізіфи, тябричим вгору камінь-рюкзаки. Руді […]...
- “Нарощування світла…” Нарощування світла. Накладання на чорне й тьмяне храмових тканин. Росте душа в розповні добування такого ж світла з глибу холодин. […]...
- 4. ГРИФОН Мій пане, який нерозумний світ!.. Яка на румовище сходить журба! Під небом, чорним, ніби графіт, конаю в піску. І грифон […]...
- Ще о шостій ранку пітьма Ще о шостій ранку пітьма. Непочатий сніг, наче луг. І небес на небі нема, тільки вітряні гнізда хуг. Тільки вкутані […]...
- “Осанна світлові! Проте…” Осанна світлові! Проте Люблю у вечори імлисті Не просто світло, а оте, Котре пробилося крізь листя. Розсунувши сувої хмар, Воно […]...