Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Той спогад: вечір, вітер і печаль…”

Той спогад: вечір, вітер і печаль
пронизливого тіла молодого,
що в двері уступилося, халат
пожбурило на спинку крісла – й тонко
пішло, пішло, пішло по смертній лінзі,
аж понад стелю жальний зойк завис.
Вікно – велике й синє. Жовті штори
приспущено недбало. Чорний стіл
іскулився. Тремтить на ньому шклянка
тонкого шкла – дзень-дзень, дзень-дзень. Пора –
наблились – в тугий вогонь пірнути,
так зграбно скутий білим свічником.
Чаруй мене, чаруй мене, чарунко
далеких берегів, куди я плавом
пливу, пливу, пливу – й не допливаю,
бо зносить часу хвиля навісна.
Лиш вечір той, і вітер, і печаль,
і ти – як грудка крику молодого,
світаєте під сонцем опівнічним
і виспокоїтесь не даєте.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (4 votes, average: 2,50 out of 5)

“Той спогад: вечір, вітер і печаль…” - СТУС ВАСИЛЬ