“Даленіє вечір в бабиному літі…”

Related posts:

1. “Вже сказано “ні” в одлетілому літі…” Вже сказано “ні” в одлетілому літі, Хоч вчора-звечора було іще “так”, Червоно та біло у жовтому житі Зацвів та опався […]...
2. “Пізній вечір…” Пізній вечір. Затіяна гра у слова. Білий аркуш біліє біліш, ніж спочатку. Рідна мова жива! Рідна мова жива! А мовчання […]...
3. “Стежкою у житі молодому…” Стежкою у житі молодому Хороше вертатися додому. Хороше іти і уявляти: Батько жде і виглядає мати. Тихо на обійсті й […]...
4. “На міднім небі вечір прочорнів…” На міднім небі вечір прочорнів. Малі, без голосу у ніч летіли птиці. Згори гора дивилась у черлінь, І хилитався човен […]...
5. О РАТАЯХ, АБО ТЕЖ О ПАШУЩИХ ХЛІБ ЛЮДЄХ Над всі ремесла потребнійшоє подобно пахарство, же тоє всьому світу вигбдно. Бо хоч би хто срібро і злото могл робити, […]...
6. По скалках місяця по скалках місяця де материне дерево пригорни мене воно фіялкові зорі зелені думки свічка скапує темним медом тіні із світла […]...
7. “Сеньйорито акаціє, добрий вечір…” Сеньйорито акаціє, добрий вечір. Я забув, що забув був вас, Але осінь зійшла по плечі, Осінь, ви і осінній час, […]...
8. ВЕЧІР Непевне сонце бабиного літа сіда рішуче за червоний пруг – і поночіє враз… Уже й з яруг солодка тиша крадеться… […]...
9. ВЕЧІР Сонце навзаході. Довшають тіні. Смужка кільватера голуба гасне поволі на морі самотнім, наче у серці самотнім – журба. Все. Довершилося. […]...
10. СЛІПИЙ ДОЩ СОРОК ПЕРШОГО РОКУ Звідкіль цей дощ, коли ані хмарини, ні цятки в небі – вимита блакить: течуть, течуть єднальні волокнини, а поміж ними […]...
11. “Двоє лежали в житі…” Двоє лежали в житі, Кров’ю стікали двоє. А дні уже пережиті, А дні іще не прожиті Зійшлися над ними в […]...
12. “Той спогад: вечір, вітер і печаль…” Той спогад: вечір, вітер і печаль пронизливого тіла молодого, що в двері уступилося, халат пожбурило на спинку крісла – й […]...
13. “Осінній вечір морозом дихав…” Осінній вечір морозом дихав У небі місяць, немов п’ятак… Вона пройшла непомітно, тихо, Голівку мило схиливши так. Вона пройшла – […]...
14. Літо Жара нестерпна і важка, У небі – ні хмарини. І тане слід від літака, Як нитка павутини. Стоять налиті сонцем […]...
15. Вечір Стишена природа, Голуба імла. Ніжна прохолода Землю обняла. Линуть із узлісся Щебети пташок. Шелестіння листя Переплів струмок. Сінокіс пророчить Лагідна […]...
16. Вечір Зелений вечір як морська вода заповнив кімнату фіолетові водорості тіней повиростали у ній аж до стелі і тільки ще де-не-де […]...
17. “Озирнулись маки: що таке…” Озирнулись маки: що таке? Вітер крикунв макам: утікайте! Голови червоні пригинайте І тікайте, бо воно таке! Потолоче, витолоче, вимне, Гляньте: […]...
18. ВЕЧІР Вже яблуко лискуче вдяг мороз У шубу, мов брусницю чи морелю. Виводить вітер в комині новелю, І охкають кути старі […]...
19. ХОДИТЬ ВЕЧІР Ходить вечір по траві, По зеленій мураві. Проведу тебе до поля, Гляну в очі, на уста, А чи воля, чи […]...
20. “Такий похмурий вечір нині…” Такий похмурий вечір нині, кривавий захід знов мовчить, і западає тінь в долині, і вітер з півночі шумить. А потім […]...
21. “Вітер… вітер – розшарпане віття…” Вітер… вітер – розшарпане віття, В небі чорно – від хмар, вороння, Крутить листям по вулицях вітер Цього пізньо-осіннього дня. […]...
22. ЗНАК РІВНОВАГИ Нехай живе поезія, мій друже! Максим Рильський Колега мій Кімнатні квіти гудив За те, що з них – Ні меду, […]...
23. “Не маю зла до жодного народу…” Не маю зла до жодного народу. До жодного народу в світі зла не маю. Чому ж тоді все важчає мені […]...
24. “Темніє вечір, вівці і горби…” Темніє вечір, вівці і горби, Погуцали під гору дві смереки, Боками світять хмари і гриби, І світить Шлях, що із […]...
25. СЛОВНИК порожніє замах води даленіє пересторога часу мов сіль перечислених руж ятриться зморшка саду Січень-червень 1997...
26. “ТАК ДИВНО В СОСНАХ ВІТЕР КОЛОБРОДИВ…” Так дивно в соснах вітер колобродив, Вишумлювало ніжно так зело, І я збагнув, що в світ оцей приходив, Коли мене […]...
27. “Осанна світлові! Проте…” Осанна світлові! Проте Люблю у вечори імлисті Не просто світло, а оте, Котре пробилося крізь листя. Розсунувши сувої хмар, Воно […]...
28. Метелики літають на квітках З кадильниць срібних дим снується І гине в облаках склепінь. В монастирі вечірній спів кінчиться, Гасять свічки, ідуть. Якась черниця […]...
29. ВІТЕР Вітер, солоний вітер, що хмарить обрій, вітер, що пахне літом, п’янкий і добрий, вітер, що бризки піни несе в обличчя, […]...
30. Оставим это. Обещать одно Оставим это. Обещать одно Мне должен ты. Коль в жизни доведется Нам встретиться еще – не должен ты Глазом моргнуть. […]...
31. СОННА ВЕНУС В широкій рамі, простій і новій, Важкій, як стелі, вікна і портали, Вона лежить на радісній траві, І руки зо […]...
32. ВІТЕР Вітер обскрібує спини гір. Вітер забиває віддих. Вітер нас, зблідлих, Оскелює – хижий звір. Вітер осклянив будинки. Вітер серце проймив. […]...
33. НОСТАЛЬГІЯ Я спинити біль серця не годен, Коли спогад покличе мене У дитинство моє благородне, Що у снах десь-колись промайне; У […]...
34. ЛОША Закохалася в лоша блискавка. Вона – блискавка, а воно – лоша. В нього – грива з шовку чорного, В неї […]...
35. “Хтось гладив ниви, все гладив ниви…” Хтось гладив ниви, все гладив ниви, Ходив у гніві і сіяв співи: О, дайте грому, о, дайте зливи! – Нехай […]...
36. ДО МАРУСІ В*** І Марусенько! моя голубко сизокрила! Як повно у тебе в тім серденьку добра! Коли б змогла єси, ти б крилечками […]...
37. “У синьому небі я висіяв ліс…” * * * У синьому небі я висіяв ліс, У синьому небі, любов моя люба, Я висіяв ліс із дубів […]...
38. ДІВЧА 3 ТОГО БЕРЕГА За чим воно лиман перепливло до нас, кому велось не кучеряве? Травневої води перепило і дрижаків набралося чимало. Не знало, […]...
39. ЩЕДРИЙ ВЕЧІР Михайлові Стельмаху Дванацять страв на столі, Дванадцять морозів У вікна спинаються, Дванадцять місяців, Дванадцять богатирів Поважно круг столу всідаються. Ой […]...
40. В ПОЛІ РОБОТА, ДО НЕЇ ОХОТА Начебто списи, колосся по полю, Люди колосся стинають без болю. Піт із них ллється, то рать не кривава, Праця нелегка, […]...