“Такий похмурий вечір нині…”

Related posts:

1. Такий я ніжний, такий тривожний Такий я ніжний, такий тривожний, моя осінняя земля! Навколо вітер непереможний реве й гуля… І хвилі моря, далекі й близькі, […]...
2. Л Поставлю хату і кімнату, Садок-райочок насаджу. Посиджу я і походжу В своїй маленькій благодаті. Та в одині-самотині В садочку буду […]...
3. ХРИСТОС ВОСКРЕС Христос Воскрес! Подія ся правдива. Христос воскрес! Знов віра ожива. О величаве і безмірне диво, І переможні у віках слова! […]...
4. ПОХМУРИЙ ГІМН Похилі чола, похмурі очі, розпука гола, мов свердлом, точить. Тривожний голос шепоче стиха, та зір навколо шукає лиха. Тривожні очі: […]...
5. “Мені зоря сіяла нині вранці…” Мені зоря сіяла нині вранці, устромлена в вікно. І благодать – така ясна лягла мені на душу сумиренну, що я […]...
6. “Всі ми хворієм нині…” Всі ми хворієм нині – Тіло й душі в лишаї. По небесній драбині Сам Христос поспішає. Він – онук гречкосія, […]...
7. “Світанок за вікном такий чутливий…” Світанок за вікном такий чутливий, наче Дмухнеш – і він ураз повернеться в пітьму. А вітер в димарі регоче, виє, […]...
8. “Вечір, поле, дорога в пшениці…” Вечір, поле, дорога в пшениці, Коні мирно бредуть до села. Придорожня криниця – мов сниться – Журавлем над колоссям спливла. […]...
9. “Ти чудова, як вечір весною…” Ти чудова, як вечір весною, Ти чарівна, як нічка в маю, – О, з якою гіркою журбою Я дивлюся на […]...
10. “Сонце низенько, вечір близенько…” Сонце низенько, вечір близенько, Іди до мене, моє серденько! (2) Ой вийди, вийди, та не барися, Моє серденько, розвеселися. (2) […]...
11. “Дюнами шлях мій – без краю…” Дюнами шлях мій – без краю. Дихає далеч вогнем. Довго і спрагло згораю Над переможеним днем. Неба скорботна Сагара Зорі […]...
12. “Простерся вечір над селом…” Простерся вечір над селом, Вечірня зірка тліє… Вже день заснув солодким сном, Про ясне сонце мріє… В гаю затьохкав соловій, […]...
13. “Темніє вечір, вівці і горби…” Темніє вечір, вівці і горби, Погуцали під гору дві смереки, Боками світять хмари і гриби, І світить Шлях, що із […]...
14. “А може, знову на Ірпінь…” А може, знову на Ірпінь Мені назавтра шлях проляже, І Морозенко з білих скринь Своїх скарбів мені одважить? І луг, […]...
15. “Гей, на горі женці жнуть…” “Гей, на горі женці жнуть, да долом, долом долиною козаки йдуть”. не шукаю свою душу в краєвиді та й він […]...
16. “Музика. Вечір. Вікно..” Музика. Вечір. Вікно. Моря гримучі розкати. Як це далеко й давно! Я вже почав забувати. Чайки, вітрила, блакить, Зустрічі перші […]...
17. ВЕЧІР Вже яблуко лискуче вдяг мороз У шубу, мов брусницю чи морелю. Виводить вітер в комині новелю, І охкають кути старі […]...
18. “А нині на вулиці я заточивсь…” А нині на вулиці я заточивсь, Схитнувся, як від удару. І ніби ж горілки не пив – розучивсь, Й не […]...
19. СТИХАЄ ВЕЧІР Стихає вечір. Над горою Червоний місяць устає. Я так стужився за тобою, Любов моя, життя моє. Вслухаюся у шум прибою, […]...
20. “Є день такий – іскристий, як вино…” Є день такий – іскристий, як вино, Є день такий – спинись, прекрасний часе! Отам я жив. Отам колись давно […]...
21. “Такий чужий і раптом – неминучий…” Такий чужий і раптом – неминучий. Химери хмар задушать горизонт. Земля вдихне глибинно і жагучо на вишняках настояний озон. Мені […]...
22. “Осінній теплий дощ. В такий ростуть гриби…” Осінній теплий дощ. В такий ростуть гриби. Та листопад… Стоять дерева голі, Лиснять – як (чорні) мармуром гроби. І сум, […]...
23. СВЯТ-ВЕЧІР Чекаю свята. Стаю сам святом. Кутя всміхається щирим зерном. В душі бентеги, як слів, багато. Лягає сутінь десь за вікном. […]...
24. ВТОМЛЕНИЙ ВЕЧІР Огортає землю втома. Тиха-тиха. Аж пухка. І не знає той, хто вдома, Що свобода – нелегка. Знає той, хто без […]...
25. “Сеньйорито акаціє, добрий вечір…” Сеньйорито акаціє, добрий вечір. Я забув, що забув був вас, Але осінь зійшла по плечі, Осінь, ви і осінній час, […]...
26. СОН Мені приснилась осінь: я в дорозі до падолиста, до багрянь з дерев… За горизонтом на самому розі мене хтось мовчки […]...
27. “Дощ полив, і день такий полив’яний…” Дощ полив, і день такий полив’яний. Все блищить, і люди як нові. Лиш дідок старесенький, кропив’яний, блискавки визбирує в траві. […]...
28. “Одцвітає сонях за селом…” Одцвітає сонях за селом, А гречки іще й не квіткували. Як нам добре знову йти обом, Як цього ми прагнули […]...
29. “Холодне море, день похмурий…” Холодне море, день похмурий, Пісками вкритий берег бурий. Справляє сірий бал сльота, І нудить світом самота. Куди не глянеш – […]...
30. “Біля груби так святково…” Біля груби так святково вип’єш чай і будеш знов переважувати слово, що вимірює любов. Треба руки нам зігріти, не сполохавши […]...
31. СТЕПОВА КРИНИЦЯ Під сонцем південним Гілеї столиця, Степів неоглядна могуть. Загублене в травах джерельце іскриться, Прозоре, тремке, наче ртуть. Навколо хвилюється жито-пшениця […]...
32. Спасеніє Христос на крестЂ содЂявый Спасеніє Христос на крестЂ содЂявый, Тоєжде Андреєви в образЂ давый. Христос въ Іюдеи закона учаше, Андрей в Кієвских горах благодать […]...
33. КУДА? – Куда ти йдеш, єдиний мій? – Я й сам не знаю, де! Хіба ж та доля вповіда, Куда вна […]...
34. ПРИХОДИТЬ ЧАС Приходить час, приходить час,- Сказати кожен мусить з нас, Чи він народу вірний син, Чи тільки раб похилий він, Чи […]...
35. КУПАЛЬСЬКЕ Одягаю вечір на чоло Голубим гранчастим лазуритом, І cміюсь, i легко йду селом В матіолове, пахуче жито. Де ж воно, […]...
36. “Під синім небом, над ясним колосся…” Т. Г. Масенкові Під синім небом, над ясним колосся” Серед степів, де грала ковила, Де щастя й горе водночас велося, […]...
37. ГОРА І КРИНИЦЯ Назвали гору Золотою, а хто й коли, – не знаю… Життя спливало за водою, верба цвіла в розмаї. Крута гора […]...
38. “Мати сіяла сон…” Мати сіяла сон під моїм під вікном, А вродив соняшник. І тепер: хоч буран, хоч бур’ян чи туман, А мені […]...
39. “Той спогад: вечір, вітер і печаль…” Той спогад: вечір, вітер і печаль пронизливого тіла молодого, що в двері уступилося, халат пожбурило на спинку крісла – й […]...
40. “Пізній вечір…” Пізній вечір. Затіяна гра у слова. Білий аркуш біліє біліш, ніж спочатку. Рідна мова жива! Рідна мова жива! А мовчання […]...