Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ГОРА І КРИНИЦЯ

Назвали гору Золотою,
а хто й коли, – не знаю…
Життя спливало за водою,
верба цвіла в розмаї.

Крута гора зринала віщо,
росла над Слободою.
Вона й сама не зна, за віщо
назвали Золотою.

Ніхто ніколи не розкриє
прадавню таємницю.
Ховає цинкове розкрилля
оспівану криницю.

Криниця зветься Золотою.
Чому – хто зна це нині?..
Вода дзенькоче під горою
об золото цямрини.

І долі кращої не треба!
У радості, у горі
іду, криниченько, до тебе
спішу до тебе, горо.

Гора чатує таємницю
криниці Золотої.
Глибоко хлюпає криниця
студеною водою.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

ГОРА І КРИНИЦЯ - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО