Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



ДО МАРУСІ В***

І
Марусенько! моя голубко сизокрила!
Як повно у тебе в тім серденьку добра!
Коли б змогла єси, ти б крилечками вкрила
Обидва береги Славутиці-Дніпра, –
Ти, перш усіх, мене б од злюк тих захистила,
Що недолюблюють правдивого пера,
Що подвизаються, воюють за свободу
І вкинули б мене серед Славути в воду.

ІІ
О! не хапайсь, молю, до подвигів великих.
Не та се сторона, де б можна їх творить…
У боротьбі святій серед інстинктів диких
Даремно серця жар в тобі перегорить.
Пройми ним і натхни хоч всі земні язики,
А трупа мертвого тобі не воскресить.
Нехай свої мерці самі мерці хоронять,
Що по живому вже давно у дзвони дзвонять.

ІІІ
Вернімось, любонько, до вічних ідеалів,
Згадаймо, що й один атом не пропаде
З того, що втворено у самому началі,
З котрого й рід, і дух народний наш іде.
Перечитаймо знов божественні скрижалі;
Читаннє пильне нас до правди доведе,
І будем правдою ума і серця жити,
Грядуще сяєво у темряві носити.

ІV
Отечество ж собі грунтуймо в ріднім слові:
Воно, одно воно від пагуби втече,
Піддержить націю на предківській основі, –
Хитатимуть її політики вотще;
Переживе воно дурне вбиваннє мови,
Народам і вікам всю правду прорече…
Голубоньки! ви нам у злигоднях надія,
Мов благовісниця, неув’ядна лілія.

V
На лоні вашому, пречистому й ніжному,
Возродиться-зросте наш староруський дух
І не підклониться він духові новому,
Тонами вищими сповнить народинй слух,
Не буде вже зерна давати за полову
І літнього тепла за зимогрій-кожух.
Народна наша в вас ув області природа,
І серця правота, і розуму свобода.


ДО МАРУСІ В*** - КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН