СОННА ВЕНУС

Related posts:

1. “сонна осінь з голубами янголів…” сонна осінь з голубами янголів. щось воно на денці тік то так. я б тобі повірив би та я б […]...
2. ВІЛЬХИ Весна на вільхах палить ладан, і пахне ранків холод синій. Зелений кодекс квітня влада для карасів напише й линів. До […]...
3. ЕЛЕГІЯ 3 РЕФРЕНОМ Коли мені легко-легко на серці, тоді я знаю, чого воно так зробилось: сьогодні з-за океану на кінчикові світанку вернулись додому […]...
4. “Даленіє вечір в бабиному літі…” Даленіє вечір в бабиному літі, І поміж тополі з поля до села Гусеня хмарини плутається в житі, Малинові пера губить […]...
5. НЕ ЗОВИ, НЕ МАНИ Не зови, не мани, я не знаю тебе, Ти не ти, ти мара, ти лиш привид, ти сон, В мене […]...
6. ВЕСНА (“Росте Антонич і росте трава…”) Росте Антонич і росте трава, і зеленіють кучеряві вільхи, Ой, нахилися, нахилися тільки, почуєш найтайніші з всіх слова. Дощем квітневим, […]...
7. “Бабине літо літає на вітрі…” Бабине літо літає на вітрі. Бабине літо… Що це пахуче таке у повітрі Розлито?.. Листя – мов злотом обвіяні віття, […]...
8. ВІТЕР Вітер, солоний вітер, що хмарить обрій, вітер, що пахне літом, п’янкий і добрий, вітер, що бризки піни несе в обличчя, […]...
9. Такий я ніжний, такий тривожний Такий я ніжний, такий тривожний, моя осінняя земля! Навколо вітер непереможний реве й гуля… І хвилі моря, далекі й близькі, […]...
10. ПАМ’ЯТЬ Луги забувають торішню траву, Ліси забувають торішнє листя. Зерно забуває ріллю степову, А люди – своїх попередників лиця. Та в […]...
11. “вміння пасти левів…” вміння пасти левів досягається наївністю вона звичайно не ти вона має тіло і тінь вона не виходила поза обрій як […]...
12. “І, посміхаючись, мов танув…” І, посміхаючись, мов танув, і перетворювавсь у рух. І відкривав не вуха – рани, аби поглибити свій слух. І затверділе […]...
13. ЗИМА ПОЕТА Пам’яті П. Тичини Відчиняються двері: білих птиць білий вир; в тебе птиці сидять на руках і на віях; білопташшя ув […]...
14. НЕЩАСЛИВЕ КОХАННЯ Я стану ягуаром… Х.-С. Чокано Сніг опадав. Птахи, як і плоди, опали швидше. В небі гасла осінь, і я хотів, […]...
15. ЗАКЛИНАННЯ Людотілий, птахочолий, Незбагненний, мов Люксор, Хай твої безжальні бджоли Жалять жур і крають мор! Хай потужні води Нілу Поять буйно […]...
16. ДО НЕВІРНОЇ Було б шануваться, З другими не знаться, Жили б, жили бі ми з тобою, Як би серце із душою. А […]...
17. “Листя…” Листя падає Осінь листопадує По доріжці, на ‘дній ніжці вітер робить па вітер па Де ж Аполінер Вітер стер Там […]...
18. Запросини Серед саду біла хата, Білий цвіте, будь за свата. Плинь за тихою водою, Повертайся з молодою. Хай вона у сад […]...
19. “Ще все буяє і росте…” Ще все буяє і росте, Ще осінь за горами, А вже кленятко золоте Обшарпане вітрами. Стоїть воно таке чудне, Беззахисно-дитинне, […]...
20. “Цвітуть городи квітами багать…” Цвітуть городи квітами багать, Горить опале листя з бур’янами, Понад сади, обтяжені плодами, З прощальним криком журавлі летять. Рухливий клин […]...
21. “Чудуюся, коли згадаю те…” Чудуюся, коли згадаю те, Як починав і як скінчити мушу. Не знаю, чи вмирає, чи росте Той світ, де плуг […]...
22. ВІКНО В САД Осінній вітер… Птиця прокричить і змовкне. І туман обляже птицю. А я стою у білому плащі під чорним деревом, на […]...
23. ТИ ПРИХОДИВ не знаючи чому відійдеш тратив почування не знаючи чому кохав тратив тіло не знаючи для чого жив ти відходиш не […]...
24. РАННІЙ ВІТЕР Крилатий вітер, дужий вітер, що зорі, листя й ластівки несе, сп’яняє серце. Ех, летіти в зелений квітень, в синь пісень! […]...
25. ТІНЬ Є у Сосюри: “такий я ніжний, такий тривожний”… А як же я?.. Вітер гуляє долами сніжними, спить до весни земля. […]...
26. ГРОБИ УНУКІВ Це тут були гроби моїх унуків, де ми з тобою, мила, лежимо, а я тобі – любовник молодий. У синіх […]...
27. “На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер…” Колихайтесь, тераси дерев… П. Г. Тичина На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер У прозорих пазурах листя дере. Чорнопері круки, […]...
28. Дівчина знає м’ясо зійшло з води дівчина знає м’ясо зійшло з води холод зайнявся за нами і вкрився бризом холод як пава кигиче устань і йди […]...
29. МОЯ ІТАКА Холонуть попелом іскри скронь, зіниці меркнуть і пісня. Хмарини ж ласку твоїх долонь з блакиті пам’яті виснять. Пливти нелегко з […]...
30. ВИШНЕВИЙ ПОЛОН Аж до очей хустини, як хмарини, пухкі й легкі біліють просто неба і бджоли цяточками золотими (квітки, та й годі!). […]...
31. ОЛЕКСАНДР ПРОКОФ’ЄВ Є такий поет в Росії: Сніг мете чи вітер віє, А коли він заспіває Про Заріччя, Ладогу, – Cоловейка чую […]...
32. “…ця жінка – музика…” …ця жінка – музика мелодії смеркань і тиша смутку – листя золоте де біла квітка в кришталевій вазі де сон […]...
33. “Просто. Не йти праворуч…” Просто. Не йти праворуч Ані ліворуч – ні. Хай лише вітер поруч, Вічний сурмач борні. Вітер, що хмарі – в […]...
34. 20. РЦІМ ВСИ Скажімо всім: щоб Богу бути чоловіком треба розминатися з собою поміж вічним і дочасним, між порочною землею, й непорочно-чистою лілеєю […]...
35. “Розкажу тобі я ще й про те…” Розкажу тобі я ще й про те, Як у зайця вухо не росте, Як росте у зайця довгий хвіст, Довгий […]...
36. ВОСЕНИ, НАПРИКІНЦІ 40-х І в церкві недобре, навіть на сповіді (випитує піп: “Кого вбив?”, пастир). І в тебе недобре, навіть тоді, коли залишаємося […]...
37. ПОРА Вже й сум посивів від турбот щоденних, (Старіються в цім світі й почування). В саду достиглих слив співає вітер, Осінню […]...
38. КОЛО Починається ранок, починається кінь у яблуках. Вони котяться по траві, і в траві мокрі губи блищать. Роздимається грива, як рій, […]...
39. “Падає листя…” Падає листя – дні облітають з вічності. Падає листя на лиця – поморщене листя… Крутиться наша земля – віхола в […]...
40. СТАНСИ 1. Ще досить простору між сосон зсутенілих і тиші гострої, щоб зранить сонне тіло. Ще неба досить, щоб його зчорнить, […]...