“Падає листя…”

Related posts:

1. “Падає листя в жовту траву…” Леонідові Закордонцю Падає листя в жовту траву, Днина ясна і погожа на диво. Скільки я років іще проживу – Це […]...
2. ПАДАЄ СНІГ І Падає, падає сніг, Сковує душу мороз. Вітер лягає до ніг Білою млою погроз. Плачуть берези в гаю, Сосни ячать […]...
3. ОСІННІЙ МОТИВ І знов я стою У пожовклім гаю, Що серцю про старість нагадує, А зісохле і тлінне Листя осіннє Крутиться й […]...
4. “Листя…” Листя падає Осінь листопадує По доріжці, на ‘дній ніжці вітер робить па вітер па Де ж Аполінер Вітер стер Там […]...
5. “На дощах заіржавіло каштанове листя…” На дощах заіржавіло каштанове листя, Теплі помахи крил відлітаючих зграй Понад нами. Востаннє напружені лиця, Калиною, терново думки напилися І […]...
6. “На снігу торішнє листя…” На снігу торішнє листя, насінина на снігу, сніг присів, немов прокиснув, стежку втоптану прогнув. Пойнялась водою крига – жовта тріщина […]...
7. “Білого гриба запах сниться – тулиш до листя…” Білого гриба запах сниться – тулиш до листя губи припухлі свої – націловані… Прокидайся! Небо, всмоктане стромом взору, стискає птицю. […]...
8. “В небі сонце падає, згорає…” В небі сонце падає, згорає, блискавиця тьму над морем крає… Береги землі за виднокраєм, і до них ще треба доплисти…...
9. “Відшаруділо під ногами листя…” Відшаруділо під ногами листя, І віджурилось небо журавлями. Осінній смуток овіває лиця, І холодок прощання поміж нами. Невже це – […]...
10. “Жовтий лист із клена падає…” Жовтий лист із клена падає На прижухлу мураву І нагадує, нагадує, Що не вічно я живу. Що й моє життя […]...
11. Паде додолу листя з деревини Паде додолу листя з деревини, Паде невпинно, чутно, сумовито, Мов сльози мами, що на гріб дитини Прийшла і плаче, шепчучи […]...
12. ПАМ’ЯТЬ Луги забувають торішню траву, Ліси забувають торішнє листя. Зерно забуває ріллю степову, А люди – своїх попередників лиця. Та в […]...
13. “Листя акацій побите морозом…” Листя акацій побите морозом, Холодно голим скульптурам в осінньому парку, І тільки двоє на лаві у вітряній порожнечі Гріються в […]...
14. Я люблю, коли в листя зелене Я люблю, коли в листя зелене дерева одягає весна, і під вітром хитаються клени, і співає в квітках далина. Ще […]...
15. “Баба віхола, сива Віхола…” Баба віхола, сива Віхола на метільній мітлі приїхала. В двері постукала, селом вешталась: – Люди добрії, дайте решето! Ой, просію […]...
16. “Перше листя пливе по серпневій воді…” Перше листя пливе по серпневій воді, Непомітно відходить за обрії літо. Ми з тобою, кохана, іще молоді, І не треба […]...
17. “Мороз ударив – листя обпалив…” Мороз ударив – листя обпалив. На травах іній заіскрився біло. Згадаю ту, яку колись любив, І усміхнуся спогадам несміло. Жар […]...
18. САД Осінній сад, як у дитинстві, такий високий і прозорий. Вночі колишутьсяміж листям ренетами осінні зорі. І разом з листям-сухозлиттям вони […]...
19. “Будь щедрою, хай плаче твоє листя…” Будь щедрою, хай плаче твоє листя, роздай плоди і знову зацвітай. Хай попліткує наволоч тілиста. Що є душа? – у […]...
20. “Чатує вітер на останнє листя…” Чатує вітер на останнє листя старого дуба, що своїм корінням тримає схили урвища… А знизу, по глинищах, по збляклих травах […]...
21. “Листя на вербах од вітру дрижить…” Листя на вербах од вітру дрижить. Тінь від хмаринки по травах біжить. А пастушок, загубивши батіг, Росяним лугом за тінню […]...
22. “Лишилося ще й нам від листопаду листя…” Лишилося ще й нам від листопаду листя. Догідливо шумлять дуби коло долонь, і гінко вироста під небо дим стеблистий, де […]...
23. ДУБОВЕ ЛИСТЯ Пам’яті Андрія Юрійовича Тобілевича Ото вигадник, чародій старий! Прислав дубове листя у конверті. Мовляв, земляче, душу обігрій В буденній та […]...
24. СТАРОВИННИЙ ВАЛЬС Падає листя, падає, В золото світ убравсь. Хто там кого там згадує? Давня платівка. Вальс. Котяться хвилі. Колами. Скільки ж […]...
25. “Не видивлено зелених світлячків листя…” Не видивлено зелених світлячків листя, Не випито неба криницю до дна. Вулиця чиста, мов на свято врочисте Виметена вітру мітлою […]...
26. СВЯТО Об’єднані радістю люди, Зливаються пісні і сміх. І щастя виповнює груди, І падає, падає сніг. У парках лунають оркестри, Ялинки […]...
27. “Осліпле листя відчувало яр…” Осліпле листя відчувало яр і палене збігало до потоку, брело стежками, навпрошки і покотом донизу, в воду – загасить пожар. […]...
28. ПРО ЩО ГОВОРИТЬ ЛИСТЯ ОСІННЮ Лягло небо тягарем на наші спини і знову треба покидати домівки. Птахи, осінні зрадники, повтікали, – чому не прищіплять нас […]...
29. “Засипало листям, засипало листям стежки…” Засипало листям, засипало листям стежки, Заглянула осінь, заглянула в серце й думки, Заглянула в очі холодною сталлю озер, І так […]...
30. ОСІННЯ ЕЛЕГІЯ Мов келихи, повні вогню золотого, Палають дуби в голубій далині. Не ремствуй, надіє! Стелися, дорого! Стояння скарбів пораховано дні. Вони […]...
31. “Стояла над містом важка і задушлива спека…” Стояла над містом важка і задушлива спека, Пашіло каміння, неначе розпечені кахлі, І, раптом, запахло грозою здалека, Так сівжо намоклі […]...
32. “Настрій такий у нас з тобою…” Настрій такий у нас з тобою, Якого не відають духом ниції… Гуляти весілля? Ставати до бою? Чи, може, інші є […]...
33. “Поети вік малий живуть…” Поети вік малий живуть, Згоряють ночами поети, І слово падає, як ртуть В тяжку їх славу…і посмертну. Як ніч – […]...
34. ЦВІТУТЬ АКАЦІЇ Цвітуть акації, цвітуть, Довкіль медами пахне п’янко. Сміються зорі і несуть Нам слово вічності щоранку. Радіє сонцю білий світ І […]...
35. БІЛИЙ ВІРШ ПРО БІЛИЙ МАРМУР У брилі мармуру із прожилками нервів живе мій дух. Уранці, вдень і ввечері, узявши в руки молоток сліпий, я оббиваю […]...
36. ДИВО Над ранком. Зорі з вовни мряки, мов злоті гудзики з плаща, відпоре день і сім’ям маку розсипле солов’ям в кущах. […]...
37. Осінь з маленькими деревами наша осінь з маленькими деревами дуже швидко минула скільки ж бо треба того часу для рудого листя щоб опало воно […]...
38. Облітають квіти, обриває вітер Облітають квіти, обриває вітер пелюстки печальні в синій тишині. По садах пустинних їде гордовито осінь жовтокоса на баскім коні. В […]...
39. ОСІНЬ У НЕМИРОВІ Блукає осінь у садах, Де ми ходили. Блукає пам’ять по слідах, Що ми лишили. І листя падає в сліди, І […]...
40. ОСТРІВ РОЗЛУКИ У всесвіті – тиша. Ні звуку… Лиш сонця самотнього клич. Лечу я на острів Розлуки в туманності Дивних Облич. Ми […]...