Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“цей час – як обростання хвилями…”

цей час – як обростання хвилями.

по колу ширяться тіла.

і лиш деревами похилими

відпочиває омела.

стікають крильцями до кореня

хіба мурахи золоті

і засинають, упокорені,

в непокорованій воді.

підеш по горло в темінь ликаву.

як дріж холодний по спині,

канонізовано великими

здаються кратери на дні.

опалені або відламані

сліди отетеріють вглиб,

де відобразились на камені

гортанні силуети риб.

ще мить, і вал накриє голову, –

і я не знаю наперед,

чи відкладусь у цьому колові,

чи допливу до тих дерев.

і буду в омелі зманіженій

надію важити малу,

допоки хвилі не піднімуться

і не накриють омелу

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)


“цей час – як обростання хвилями…” - АНДРУСЯК ІВАН