Щойно скресло царство імли

Related posts:

1. “Звуки, щойно відлетять…” Звуки, щойно відлетять, Довго в пам’яті бринять. Пахіт, як фіялка в’яне, В почуттях пашіти стане. І троянда, що лежить На […]...
2. СЕРЕД РУЇН На руїнах імперії… На руїнах твоїх, Україно: На руїнах села (стільки пусток там, хатнищ… поруйноване і забур’янене поле), На руїнах […]...
3. Щойно червень, а пахне від лип, ніби в липні З циклу “Нотатки фенолога” Щойно червень, а пахне від лип, ніби в липні – переповнена дійством напружена мить. Передчасні світанки, […]...
4. “Ходімо ще в лякливий шум осик…” Ходімо ще в лякливий шум осик, В це буйство трав, ці квіти переспілі, Де осінь закрадається несміло, – Як листя […]...
5. “Слід копитів занесло сивим димом…” Слід копитів занесло сивим димом, Упала гілка – лапа снігова, І вітром, невловимим і незримим, Гойдає омертвелі дерева. І тіні […]...
6. ШУМ ОСИК Бентежний шепіт, трепіт – шум осик Під теплим цим передосіннім вітром Посеред ще незгаслої краси, Де буйно так перецвітає літо. […]...
7. “Немов навала синявих китів…” Немов навала синявих китів, Пливуть юконські олив’яні хмари, І дмуть вітри, Грендландії удари, Неначе світ кончини захотів. Немає сяйва, сонця […]...
8. ЗЕЛЕНЕ ЦАРСТВО Моя музика – з-під пташиного крила, прозора, мов земля влітку, легка, як очі зеленого солов’я, що співає перами а не […]...
9. “У срібне царство цвіркунів…” У срібне царство цвіркунів Од вітру голубого Упав інжир і розімлів, І не сказав нічого. Його понюхала оса Своїм жовтеньким […]...
10. 18. Два ангели славлять твоє чоло Два ангели славлять твоє чоло тяжкою короною, але тобі здається вона тільки вінком з конвалій, і твої шати крилами з […]...
11. “Будь щедрою, хай плаче твоє листя…” Будь щедрою, хай плаче твоє листя, роздай плоди і знову зацвітай. Хай попліткує наволоч тілиста. Що є душа? – у […]...
12. БАТУРИН Пасуться кози на твоїх руїнах, Батурине, мій орле сивих сліз. Це з круч твоїх гетьманська Україна Пішла на чорториї під […]...
13. ГРАФОМАН Це – графоман. Я бачу зразу. З півслова. З першого рядка. Але як ловко ліпить фразу, Яка легка, метка рука! […]...
14. АРГОНАВТИ Ніч неоглядна, безмірна, німа, Чорна, густа, нерухома, порожня. Землю покрила біблійна пітьма, В ілюмінаторах неба нема, Тиша глуха і тривожна. […]...
15. ІІІ. SIC TRANSIT На європейському цвинтарі погасили ліхтарі; Заграла на своїй гітарі Скажена кров в німій отарі, Здригнулись вівчарі. На європейському цвинтарі погасли […]...
16. Голубінь Я ще не дивився зблизька на зорі, Я ще не ходив по місячних кратерах, Ще тривога не падає метеорами Щоночі […]...
17. “Осінній день, осінній день, осінній…” Осінній день, осінній день, осінній! О синій день, о синій день, о синій! Осанна осені, о сум! Осанна. Невже ця […]...
18. Стільки крику в цих птахів стільки крику в цих птахів що нікому й не повіриш врятуватися зумів тільки бог в одежі звіра місто скресло з […]...
19. “Ця розкіш мисливства, ця кров на очах…” Ця розкіш мисливства, ця кров на очах, (Ті панські розваги, що дані народу), Підламані крила… І заєць скричав, Як мерзла […]...
20. “Літавиця стоїть на воді…” Літавиця стоїть на воді. Там, де стала, там – плесо, щоби кола пішли золоті, де лице її щезло. Йдуть на […]...
21. ЗОРІ-ОЧІ Зорі-очі, очі-зорі Тут і там, Тут зорять – до дна прозорі, Там зорять – як іскри в морі… Зорі-очі, очі-зорі, […]...
22. “А я, між іншим, хлопці, починався…” А я, між іншим, хлопці, починався В котельні на херсонському заводі У той неблизький час, коли за містом Лиш засівали […]...
23. САД Осінній сад, як у дитинстві, такий високий і прозорий. Вночі колишутьсяміж листям ренетами осінні зорі. І разом з листям-сухозлиттям вони […]...
24. РАНОК Мов пісня, бродить сонце в тучах, От-от проллється… Із-за гір, З країни снів, мишей летючих, Під срібне цюкання сокир. Всміхнувся […]...
25. FAVELAS Бідний мій Боже! Як росте Смуток на землі. Роси на голих горах Не гасять жаги Кальварії. Про Твої рани говорять […]...
26. ДВІ МІНІАТЮРИ З ЛІСУ Олексію Коломійцеві ОСІНЬ Кровина шипшини, сльоза барбарису… Ну що тобі, лісе, ну як тобі, лісе? І грушка упала в пожухлу […]...
27. “Повернулась, глянула, заплакала…” Повернулась, глянула, заплакала. Підійшов – всміхнулась і побігла. Вітер коси золоті розпатлував, І стояла ніч, на диво біла. Було видно, […]...
28. ЗУПИНКА В КРЕМЕНЦІ Лесі. У місті, де ми побрались Те все було?.. Було. Ті ж обрії і гори, Забронзовіла осінь в тих лісах, […]...
29. XII Плач за садом У ніч літургійну, соборну, причинну Ввійду до собору і браму причиню. Без гніву й печалі, й трагічного жесту, – Радію […]...
30. “Дома прокинувся. Сніг…” Дома прокинувся. Сніг. Вівці озвалися сиві. В сяйві стоїш, як у зливі. Хто тобі допоміг? Може, те джерельце на млаці, […]...
31. “Світло Дажбоже в поліських лісах…” Світло Дажбоже в поліських лісах, Лось вийшов з хащі рогатий… І повертається на небесах Сонце до нашої хати. Де за […]...
32. Україна в старовину Ліс густий, дрімучий, темний, Споконвічний ліс росте, Не проб’ється навіть сонце Крізь гілля його густе. Велетенські граби, вільхи, Сосни, явори, […]...
33. БЕАТРІЧЕ І Тебе співець, піднісши понад зорі, Таким безсмертним світлом оточив, Що досі ще крізь далечінь віків Пронизують нас промені прозорі. […]...
34. БАЛАДА ПРО МАРУСЮ ЧУРАЙ Яре сонце в древніх небесах, Віщі птиці в місячних лісах, Білі хмари, зорі на Купала, Подивіться, що зі мною стало. […]...
35. “Крила колон…” (Візія) Крила колон Ширяться в місяці, Інструментом музичним Площа сприймає твій крок. Мозаїчні веретенами В листяному атрії. Острів на Тибрі […]...
36. ГОЛУБИНИЙ МІСТ Стала в лазурі туча, туча чорнокипуча. Як корабель – загриміла, заплакала – як немовля… спочуває їй земля. Тим часом сонечко […]...
37. “Диха. Тане. Струменить…” Диха. Тане. Струменить. Обірвалась біла нить. Почалося! Почалось – Як із зерен шум колось. В глибині, в студених водах Молода […]...
38. “Співи над Україною, піснеспіви…” Співи над Україною, піснеспіви – Линуть з церков, соборів… Славлять ім’я непорочної Діви, Сина й Отця всі хори. Із майбутнього […]...
39. Музика Десь у диві, у видиві вмовклих ночей, у музичному лісі, на синім узліссі цвіла, мов калина, віолончель і пахло весною […]...
40. ВІЙСЬКО (Звучить як міт) Звучить як міт: відважне військо жило в лісах цих під землею і напувало з фляг австрійських дубів коріння – власну […]...