Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ДАНИЛО ГАЛИЦЬКИЙ

1
Тяжкий він, ханом виданий ярлик.
Та мусить лицар дипломатом стати,
Щоб русичі окріпли, наросли –
Не власну честь – їх треба захищати.

Та піднесли від Случі до Карпат
З руїн Волинсько-Галицьку державу,
Де вклоняться посли і де по праву
Пристанище знайде невольник-брат.

Кують невтомно зброю ковачі
У Галичі, у Холмі, юнім Львові…
І зріє жито сили і любові,
Багаття духу зноситься вночі…
Впадуть на вражі голови мечі,
Повірите Даниловому слову.

2
На полі бою втратив меч тевтон
І хрест червоний обагрився кров’ю.
Вже ватіканський єзуїт на трон
Благословення шле тобі, королю.
Баярин-коромольник завмира,
Хоч павутину потай тче в гридниці,
Стікаються до княжого двора
Купці, високі гості з-за границі.
А він слов’ян скликає до стола
На братню раду, на меди єднання.
І татарва вже уникає брані…
Глибока борозна його чола,
Щоб Русь у силі й славі ожила –
То зміст життя і заповіт останній.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,33 out of 5)

ДАНИЛО ГАЛИЦЬКИЙ - БАБІЙ СТЕПАН