ПРИТЯГАННЯ ЗЕМЛІ І НЕБА
Віз Чумацький на чорному небі
ще ніколи не був так близько:
небосхилу зазорене чудо –
чорна магія вічних зір.
Нерозгадану загадку простір
у віконця оправив раму
і магнітом у небо тягне
непокірної думки літ.
Антуан де Сент-Екзюпері
у нічному польоті зі мною.
Тридцять п’ять тисяч стіп удолині
континент, наче чорне море,
що на ньому лиш де-не-де світять
острови електричних міст.
Тягне вниз притягання планети,
в атмосфери полоні – тіло,
і нитками невидних вібрацій
моє серце тримає земля.
Антуан де Сент-Екзюпері
у нічному польоті зі мною.
1981
(2 votes, average: 3,50 out of 5)
Related posts:
- ХОМ’ЯК Мов велетень грізний з горбів синявих краю Обідраним хребтом над зелень виринає, Здаєсь: щоглим чолом блакитів досягає, На ньому зломи […]...
- СІЛЬ ЗЕМЛІ 1 Жаль, що Шевченко не був у Криму, Крим неодмінно б сподобавсь йому: Степом своїм, що гарячий, як біль, Степом, […]...
- “Море з моря ткалось гладко…” Море з моря ткалось гладко, Шовком слалося до стіп. А по ньому йшло дівчатко, Голе й чисте, наче хліб. Море […]...
- СІЛЬ ЗЕМЛІ Як чумаки колись по сіль ішли від рідних хат і піль, хоч в серці туга, жаль і біль, – ішли […]...
- “Коли мене на цій землі не стане…” Коли мене на цій землі не стане – не зміниться нічого в часолеті, лиш тільки ще одна болюча рана травою […]...
- “Як широкі землі божі…” Як широкі землі божі, Все тут має свою ціль, В небо лине запах рожі, Роси кануть в чашу зіль. Легіт […]...
- “Маленький горбик чорної землі…” Маленький горбик чорної землі, Скорботний кущ червоної калини, Скороминущі сльози і жалі – І все… Нема серед людей людини. Жила […]...
- СЛІД НА ЗЕМЛІ Сповита пелюстками, як дитя, Злетіла в небо журавлина пісня… Чому ми відкладаєм на опісля Найкращі миті нашого життя? Чому завчас […]...
- ПОЕЗІЯ ЗЕМЛІ Поезія землі не мре ніколи: Коли у спеку, линучи з верхів, Повільно мовкнуть жалощі птахів, – Сюрчанням коник покриває доли. […]...
- ПАМ’ЯТЬ ЗЕМЛІ Добридень вам, дідусю та бабусю! Провиною душа болить мені. З великих міст ніяк я не проб’юся до вас у безнадійній […]...
- ВУЗЛИК ЗЕМЛІ Коли полину у далекі мандри, візьму з собою вузличок землиці – тієї, у якій коріння хліба, тієї, у якій моє […]...
- “Хай би гнив я в сирій землі…” Хай би гнив я в сирій землі, Наситивши коріння клена, Щоб шуміла в блакитній млі Снаговита листва зелена. Знала б […]...
- ЛИЦЕМ ДО ЗЕМЛІ Коли небо стане тріщиною між душею й тілом. а хмари на даху міста, роздерши нутрощі об шпилі брехні, тріснуть миттєво […]...
- “Хто де живе, а я – у неба дзвоні…” Хто де живе, а я – у неба дзвоні, мій. дім – це є вселенський неба дзвін! Я народивсь у […]...
- ХВІСТ НЕБА Місяць завис на гілці, закривши лице серпанком дерева, й висить так, гойдаючись, мов хвіст неба або волосся ночі. Білка притихла. […]...
- ОЧИМА ДО НЕБА Ластівка – молодик на синьому небі, скіфський лук у відчаї в небо закинутий, з перерваною тятивою. Ні! Літера “Р” у […]...
- “Впала музика з неба, і сім її нот…” Впала музика з неба, і сім її нот Долинає до мене із мороку літ. Молодому поетові дивляться в рот, А […]...
- “Коли з-під неба голуба проламінь…” Коли з-під неба голуба проламінь Раптово з’явиться в навалі хмар – Тоді з душі спадає темний камінь І грає сонце […]...
- “МАБУТЬ, НЕБА ЛАГОДА БУЗКОВА…” Мабуть, неба лагода бузкова Не загасить дику охру скель, Так оце ти, Африко казкова, Видихаєш перегар пустель! І торощиш тлумище […]...
- Туди, де в синім неба морі Туди, де в синім неба морі немов тремтить Чумацький Шлях, я понесу тебе над зорі в моїх закоханих піснях. Любові […]...
- “Я себе серед неба не бачу…” Я себе серед неба не бачу, І в безмежжі немає мене. Мою долю – сумну і незрячу – Птах удачі, […]...
- “Овес росте край неба у пісках…” Овес росте край неба у пісках, Мов сивий дід, над ним куняє хмара. Похмурий сон: на головах Стоять століття і […]...
- СЕРЦЕ (Уривки) Солодко й тоскно, ах!.. Це кохання нестримне лине, і розлука встає, як жах, Срібло озер, України в твоїх очах, єдина!.. […]...
- Совиний плач копнув смеркання совиний плач копнув смеркання до білої кістки іншого ранку де краєвид осліпив своє зелене око і продирається у ляк дитини […]...
- “повторюю тричі прирослі до неба слова…” повторюю тричі прирослі до неба слова. їх мало би бути утричі – як мінімум – більше, але тільки віршам дано […]...
- МІФ ПРЕДКОВІЧНОГО ЛІСУ Наді мною вітер горне хвилі нетрів лісових. Я в розмаї зелен-моря йду, неначе лісовик. Між тернищами густими пасма кіс перебира […]...
- КАМО Іду, і клонюся доземно, І вірю. За мною, передо мною темно В безмір’ю. За мною, передо мною чорне, Безкрає, А […]...
- “Осінній день у золотій печалі…” Осінній день у золотій печалі, І жовтий лист зворушує до сліз, Довкола ліс і жовтий шум беріз, І лісниківна грає […]...
- “Чого ж ти, море, та розхиталося…” Чого ж ти, море, та розхиталося, Мов колиска новенька, Чого ж ти, серце, та розридалося, Мов дитина маленька? Як тяжко […]...
- МАРЕННЯ Не раз, повернувшись з роботи й, мов камінь, Упавши скраєчку тривожного сну, Я довго ще слухаю стомлений гамір, Що кане […]...
- “прощай гаутамо я нині до замку дійшов…” прощай гаутамо я нині до замку дійшов корона спітніла на лобі опалому в дріж на босих дорогах знайдеться мій ликавий […]...
- МІСЯЧНА ДОРІЖКА Яка безкрая далина! З-за моря місяць вирина… Човни і місяць, море й ти… Гей, човне, хвилі ріж ці! Отак би […]...
- ЗА ВСІХ СКАЖУ За всіх скажу, за всіх переболію, я кожен час на звіт іду, на суд. Глибинами не втану, не змілію, верхів’ями […]...
- СІМ’Я ЗЕМЛІ Чи з сім’я цієї землі Закучерявіла азалея, Чи амарантовий рододендрон, Чи звелася смолиста ялиця, Чи вибухло джерело з твердого каменя, […]...
- СІК ЗЕМЛІ Пам’ятай, мій сину, жнивне поле. Не забудь, як ноги нам колола гостра, насторожена стерня, як нас юний серпень-серпеня, цей меткий […]...
- ДО ЗЕМЛІ Альфо й омего, колиско і мавзолею – Земле! З тебе пішов і в тебе вернусь. Власні планетки ліплять жуки-скарабеї. Ат, […]...
- ВУЗЛИК ЗЕМЛІ Коли полину у далекі мандри, візьму з собою вузличок землиці – тієї, у якій коріння хліба, тієї, у якій моє […]...
- ПІСНЯ. ПОЛЮБИ МЕНЕ Лисий я, волосся спало, Решта білая, як сніг, Недалеко моя яма, Та я в яму ще не ліг; Що збіліло […]...
- “В нічному лісі птаха птаху…” В нічному лісі птаха птаху Окликне раптом – і на мить Душа, зіщулившись од страху, Як лист на вітрі, затремтить....
- СТОЮ НА ЗЕМЛІ Мамо! Егей, чуєш мене крізь морози, прогнози, заноси, покоси і перекоси? Чуєш? Може, ти спиш? Бо вже пізня година. Калина, […]...