Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

МАРЕННЯ

Не раз, повернувшись з роботи й, мов камінь,
Упавши скраєчку тривожного сну,
Я довго ще слухаю стомлений гамір,
Що кане зі мною у тишу нічну.

І мрію про волю, про рідну Дзвинячу,
Дрімаючи, згадую матір свою,
А часом і батьківське поле побачу,
Таке дороге у чужому краю.

Так зримо складаю копиці на ньому
Чи ходжу за плугом у зграї ворон,
І, наче куфайку, скидаючи втому,
Бува, переплутую дійсність і сон.

В щасливому сні усміхаюсь до себе
І чую: так легко на серці мені!
Вже місяць уповні на заході неба
Горить, як пожар у нічному вікні.

Освітлює в’язнів, що поруч зі мною
Лежать, наче мертві у темряві шахт,-
Я стогну, а мрія страшною марою
Стає – і тікає, мов з тіла душа.

1952 – 1988

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,67 out of 5)

МАРЕННЯ - ГНАТЮК ІВАН